Творити добро та плекати чесноти

Не треба тікати від нагод зробити добро

Якщо хочеш завжди бути першим на шляху чеснот, мусиш бути уважним і не дозволяти, щоб тікало з твоїх рук те, що може послужити тобі нагодою для здобуття чесноти.

Тому погано вчиняють ті, що, щосили, уникають будь-яких перепон на шляху чесноти, які б могли прислужитися їм успішно здолати цей шлях.

…погано вчиняють ті, що, щосили, уникають будь-яких перепон на шляху чесноти, які б могли прислужитися їм успішно здолати цей шлях.

Наприк­лад, якщо ти бажаєш здобути навик у терпеливості, то тобі не варто уникати тих осіб, діл і обставин, які найчастіше виводять тебе із рівноваги.

Навпаки, йди їм назустріч із добрим наміром наразити себе на їх негативний вплив, приготувавшись перенести це з непо­рушним спокоєм духа. Якщо будеш робити по-іншому, то ніколи не навикнеш у терпеливості.

Так само ти маєш ставитися й до справи, яка тобі не подобаєть­ся, або сама по собі, або тому, що робиш її для людини, яку не любиш, або тому, що вона відвертає тебе від діла, яке тобі миле; отож не слід відвертатися від неї, а навпаки, взятися за неї та довести до кінця, діючи немов би вона було наймилішим ділом, ані трохи не піддаючись тривогам у серці, особливо при думці, що якби не ця справа, то ти би був абсолютно спокійний.

Інакше ти ні­коли не навчишся переживати скорботи. Також істинного спокою, якого шукаєш, не будеш мати, якщо втікатимеш від таких випадків, щоб догодити собі. Тому що він не живе в самодогідливих серцях.

Спокій не живе в самодогідливих серцях.

Раджу тобі те саме робити й щодо помислів, які иноді напада­ють на тебе та бентежать твій розум при згадці про людські неправди та про інші непотрібні речі.

Не проганяй їх і не знищуй, поки вони самі не відпадуть не від протистояння їм, а від терпіння, з яким ти їх переносиш.

Нехай вони нестерпно бентежать і турбують тебе, але водночас вони будуть навчати тебе й терпеливому перенесенню не­приємностей взагалі.

Хто радить тобі інше, мовляв, краще тікати від такого випадкового неспокою, той радить тобі зупини­тися на шляху до чесноти, яку бажаєш набути.

Звісно, молодий воїн, який не випробуваний ще в бою, пра­вильно робить, коли уникає випадків, що бентежать, ніби зневажа­ючи їх, аніж коли піддається їхній дії та вступає з ними в боротьбу. Але і йому не слід щоразу показувати спину та втікати.

Варто інколи уважно та обережно повоювати з нападниками, а деколи не звертати на них уваги, з огляду на свої успіхи в чесноті та моральну силу, яка здобувається через це.

Варто інколи уважно та обережно повоювати з нападниками, а деколи не звертати на них уваги, з огляду на свої успіхи в чесноті та моральну силу, яка здобувається через це.

Тільки щодо хтивості так робити не треба: тут уникай усіх випадків, які можуть збудити та розпалити цю пристрасть через її неприборкання та підлесні підступи ворога, якими він вміє скувати тілесні рухи, щоб схилити до задоволення їх.

Потрібно любити нагоди до чеснот, а особливо важкі

Не варто зовсім, мої любі, тікати від того, що може служити нагодою до набуття чесноти. А треба завжди приймати те з радістю, щойно випаде тобі щось подібне, вважаючи найчеснішими та найулюбленішими такі випадки, які неприємні для твого серця та не збуджу­ють жодного співчуття.

Кажу тобі наперед, що з Божою допомогою справді будеш так вчиняти, якщо добре закарбуєш у своєму умі такі думки.

• По-перше, ти маєш усвідомити, що нагоди до чесноти, які тобі випадають, є найпридатнішими засобами для її набуття й послані тобі Богом через твою молитву.

Побажавши набути чесноту, ти, звичайно, молився Богу, щоб Він тобі її дарував. Молячись про це, ти не міг не молитися й про способи та засоби для отримання такого дару.

Однак Бог не дає, наприклад, чесноту терпеливости без скорбот і чесноту смирення без упокорюючих нагод приниження та безчестя.

Тому після того, як ти помолився про ці чесноти, Він і послав тобі відповідні для них нагоди.

…після того, як ти помолився про отримання чеснот, Він і послав тобі відповідні для них нагоди.

Чому ж ти тепер відвертаєшся та втікаєш від них? Відкидаєш Божу допомогу, про яку молився, і смієшся над Божим даром?

Отож, постав собі радо зустрічати нагоди до чеснот, які тобі даються, і тим охочіше, чим більше вони ставлять тебе у важке ста­новище. Бо в таких випадках наші діяння задля здобуття чеснот ви­кликають велику мужність і виявляють велику моральну силу. А завдяки цьому ми щоразу робимо значний крок у напрямку до чесноти, що виключно й завжди ми повинні мати на меті.

Однак хочу застерегти, що, радячи тобі використовувати особ­ливо важливі нагоди до чесноти, я не маю в думці змусити тебе погорджувати малими нагодами й опускати їх.

Ні, треба неухильно використовувати ті й ті, щоб завжди чинити добро.

Наприклад, тре­ба терпеливо переносити не тільки зухвалу лайку та зневагу, й навіть удари, якщо трапиться, але й кривий погляд або гостре слово.

Наші належні дії в таких дрібних випадках, які мають можливість частіше виявлятися, тому що і випадків таких більше, підтримують у постійній напрузі нашу моральну силу й тим зміцнюють нас трима­тися як належить у важливих випадках.

Опустивши необачно такі нагоди, ми морально розслабляємося та стаємо менш здатними на важливіші діла.

• По-друге, збуди в собі переконання та віру, що все, що трап­ляється з нами, – з Божої волі та нам на користь, щоб ми отримали завдяки цьому якийсь духовний плід.

Хоч не можна вважати, що наші гріхи та гріхи інших людей чиняться тому, що Бог їх хоче; однак вони стаються не без Божого допусту, щоб напоумити нас і усмирити.

…наші гріхи та гріхи інших людей вчиняються не тому, що Бог їх хоче; однак вони стаються не без Божого допусту, щоб напоумити нас і усмирити.

Що ж стосується скорбот та страждань, які бувають чи з нашої вини або через злобу інших, то Бог сам посилає їх, побажавши, щоб ми помучились і постраждали в них задля набуття того блага чесноти, яке, без сумніву, отримаємо, якщо належно перетерпимо послане нам від Нього.

Отож, упевнившись, що сам Бог хоче, аби ти перетерпів тяготу та скорботу, яка сталася чи через злобу інших людей, чи через твої неправдиві діла, ти не будеш уже думати й говорити, як роблять деякі: ні, це не від Бога, це несправедливо й по-злодійськи, а Бог не хоче злодіянь, і з відразою відвертається від них і від тих, що їх роб­лять.

Так вони хочуть виправдати свою нетерпеливість та пориви гніву й помсти, коли приходить якась напасть. Проте цим вони тіль­ки противляться Богові та намагаються скинути з себе рятівний хрест, який Бог наклав на них задля їхнього блага, підняттям і благодушним несенням якого вони, безперечно, вгодили б Богові.

А так що виходить? Хреста скинути не можуть, Бога зневажають, спокою не отримують. Навпаки, до скорботи додають неспокій та непотрібне роздратування й роблять своє становище нестерпним.

А якщо б вони благодушно перенесли те, що сталося, то і спокій зберегли б, і Боже благословення стягнули на себе, і плід духовний осягнули.

якщо благодушно перенесли те, що сталося, то і спокій зберегли б, і Боже благословення стягнули на себе, і плід духовний осягнули.

Нехай це буде тобі уроком – зустрівши напасті, прикрості, зневаги та нападки, не звертай уваги на те, як сильно неправі ті, що вчинили їх тобі, а лиш на одному зупинись увагою, що Бог для твого блага допустив тобі це зустріти, й що ти залишишся без цього блага, якщо виявиш нетерпеливість, роздратування та неспокій. 

І не випитуй, чому саме це допустив тобі Бог.

Чи віриш, що Бог завжди правдивий та милосердний? Отож, віруй, що і в цьому випадку Він виявляє над тобою і правду, і милість, хоч не бачиш, як це відбувається, пам’ятаючи про нагороду від Господа тим, які так роблять: “…щасливі ті, які, не бачивши, увірували”¹(Інн. 20,29).

Чи віруєш, що особисто й тебе стосуються слова Господа: “Візь­ми свій хрест”? 

Якщо віруєш, то візьми.

Ось поклав його на тебе Гос­подь у певному скорботному випадку. Не говори, що дуже важко, – Бог краще знає твої сили.

Не говори, що дуже важко, – Бог краще знає твої сили.

Одним Бог посилає неприємності та скорботи, які виникають внаслідок якихось подій чи обставин і не залежать від людей: це переносити легше.

Іншим – такі, які чи­нять люди: ці важчі, особливо, якщо вчинену нам скорботу не мо­жемо визнати ненавмисною, і ще важче, якщо цих людей ми дуже любимо.

Другий випадок – найтяжчий. Якщо його й послав тобі Господь, то знай, що він є найпридатніший для тебе, і доклади таку натхненну думку: Бог бачить, що ти в змозі перенести це, й очікує, що справді перенесеш це благодушно, без нарікання. Не відкинь же Божої про тебе турботи.

Ще додам, що Бог любить, аби ми більше переносили такі скорботи, які походять від недобросердности людей, а особливо від близьких, аніж такі, які приходять через різні несприятливі випадки.

Бог любить, аби ми більше переносили такі скорботи, які походять від недобросердности людей, а особливо від близьких, аніж такі, які приходять через різні несприятливі випадки.

Чому? Тому що властива нам гординя успішніше приду­шується та викорінюється першими, ніж другими.

І ще тому, що якщо покора Божій волі є головною в нашому духовному діянні, то ніде ми не зможемо її викликати й виявити такою мірою, як у цих випадках, якщо перенесемо їх благодушно, з теплою подякою Бо­гові, що послав їх нам як істинне велике благо. Цим ми засвідчимо свою відданість Божій волі та палку ревність у всьому погоджу­ватися з нею.

Подібний настрій передує посланню суворих випадковостей. Бог, бачачи зародження цього настрою та бажаючи підняти його в силі й вкорінити, посилає чашу сильніших спокус, охоче, благо­душне та радісне перенесення яких завжди дає благий і духовний плід.

Тому, знаючи це й цього бажаючи та шукаючи, ми повинні приймати таку чашу з Божої руки, зімкнувши очі цікавости та з повною вірою ясно бачачи в ній і сильну любов Бога до нас і наш вірний духовний успіх, з радістю пити її до дна, і тим жадніше, чим гіркішою вона здається.

Прп. Никодим Святогорець. Невидима боротьба.