День пам’яті преподобного Петра Аргоського
3/16 травня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Петра Аргоського, єпископа.
Святий Петро жив у ІХ — на початку Х сторіччя. Його благочестиві й богобоязні батьки прийняли чернечий постриг.
Їхній приклад наслідували спочатку брати Петра Павло та Діоніс, а потім і сам Петро з братом Платоном.
Угодник Божий ревно подвизався й перевершив чеснотами своїх ровесників.
Італійський єпископ Миколай (з 895 р. патріарх Константинопольський) полюбив Петра за його високе подвижницьке життя та хотів висвятити його в єпископа.
Смиренний Петро вважав себе недостойним святительського сану й відмовився від такої честі.
Єпископ Миколай поставив його брата Павла єпископом Коринфським, і Петро поселився разом із Павлом та взяв на себе подвиг мовчання.
Тим часом помер архіпастир у місті Аргосі. Посланці з Аргоса прийшли до єпископа Павла й почали просити поставити їм єпископом Петра.
Преподобний довго не погоджувався і навіть замислив утекти з Коринфа. Проте зрештою зворушився наполегливістю та сльозами аргоських посланців і схилився на їхнє прохання.
Так після однорічного подвижництва в Коринфі він вирушив у Аргос.
Святий Петро ревно звершував архіпастирське служіння та вирізнявся великим милосердям. Він піклувався про сиріт, вдів і убогих, потай подавав милостиню нужденним людям.
Коли через неврожай почався голод, Святитель дивним чином годував багато тисяч народу, оскільки їжа в його посудині не зменшувалася.
Угодник Божий викуповував полонених, зцілював хворих і одержимих. Наділений даром прозорливості, він задовго до своєї кончини передрік її час.
Коли єпископу Петру виповнилося 70 років, він відійшов до Господа.
У 1421 році мощі Святителя перенесли в Навплію (Нафпліон). Від них витікає миро та звершуються дива.
Слава Богу вовіки.
