День пам’яті Табинського образу Пресвятої Богородиці
30 травня/12 червня Православна Церква вшановує Табинський образ Пресвятої Богородиці.
Табинський образ Богородиці найбільш загадковий на Русі. Про нього залишилися нечіткі спогади, а часом і легендарні перекази.
Старі люди розповідають, що є така старовинна ікона з ликом, який потемнів. Цьому образу поклонялися козаки; лик же відкривається лише тим, кого обрала Богородиця.
Згідно з легендою, що поширювалася в Китаї, святиню побачив уві сні старець-монах, який подорожував Сходом Казахстану. Він влаштувався на нічліг у скирті сіна неподалік від станиці Табинська (нині територія Башкирії).
Мандрівник розповідав про з’явлення ікони своєму другу монаху-іконописцю. Тоді чесний образ був написаний і поставлений у храмі згадуваної станиці.
За переданням перше з’явлення Табинського чудотворного образу Богородиці сталося наприкінці XVI сторіччя.
Одного разу ієродиякон Амвросій повертався з сінокосу та проходив повз солоне джерело, то почув голос, який сказав: «Візьми Мою ікону».
Монах сприйняв почуте за наслання та намагався не звертати на те уваги. На третій день він проходив тим самим шляхом і почув слова: «Нехай постарається правовірна братія Богом береженої обителі прийняти Мене в храм Господа Мого».
Тоді Амвросій озирнувся й побачив у затінку великого дерева на величезному камені, який нависав над двома джерелами, прісним та солоним, ікону Богородиці.
Він поклонився святині та поспішив сповістити про неї братії монастиря.
Монахи з честю взяли чудотворний образ і помістили його в храмі обителі. Вранці в церкві образ не знайшли.
Він дивним чином опинився на воротах монастиря. Коли ікону вдруге поставили в храмі, вона знову перемістилася на ворота.
Після того над воротами звели каплицю, в якій і почали молитися перед святинею.
Потім ікону носили в Казань і Уфу, але вона, нібито не знайшовши там собі місця, знову опинилася на згаданому камені та була перенесена в монастир.
Про те диво довідався цар Федір Іоаннович. Він пожертвував землі, на яких архієпископом Гермогеном заснували «Пречистенську» обитель.
Вдруге чудотворний образ Пресвятої Діви Марії з’явився на тому ж самому місці в 1765 році.
Святиню побачили на камені три пастухи-башкири, що пасли біля джерел овець. Нечестиві назвали ікону руським Богом і розрубали сокирою на дві частини.
Покарані Господом, вони втратили зір. Зі слізною молитвою звернулися башкири до Істинного Бога та просили зцілення.
Найбільш ревно молився 14-15-річний юнак. Господь почув ревну молитву й зцілив його.
Зцілений пастух підвів сліпців до солоного джерела, де вони з покаянням вмили свої очі й прозріли. Вода в джерелі стала святою.
Жителі Богоявленського заводу почали хвилюватися за свою худобу, поспіхом прийшли до джерел і побачили святиню, про яку знали за давнім переданням.
Вони помістили чудотворний образ у найближчій церкві. Проте наступного дня він опинився в храмі на честь Вознесіння, в Табинської фортеці.
Зцілений юнак-башкир удостоївся Святого Хрещення й почав жити подвижницьки. Він помер у стотридцятирічним під час хресного ходу в Челябінську.
За переданням святиня з’явилася в 9-ту п’ятницю після Пасхи. Тоді ж і постановили звершувати святкування Табинському образу Богородиці, Яка являє цього дня предивні чудеса.
Під час громадянської війни 1918–1920 років Табинську ікону Божої Матері переправили за кордон із військами отамана Олександра Дутова, який керував Оренбурзькою армією.
Тривалий час найбільша святиня Уральського краю зберігалася в Китаї. Нині її місцезнаходження невідоме.
Слава Богу вовіки. Амінь.
