День пам’яті святителя Іоанна Тобольського
10/23 червня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Іоанна Тобольського, митрополита.
Митрополит Іоанн народився в 1651 році в Ніжині. Батьки його були благочестивими заможними людьми. Вони належали до дворянського роду Максимовичів. Батько й мати майбутнього Святого здійснювали щедрі пожертви на будівництво та прикрашання храмів.
Святий навчався в Києво-Могилянській колегії, що згодом стала академією. Він мав високі розумові здібності й після закінчення навчання залишився в колегії вчителем латинської мови.
У 1676 році угодник Божий прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській Лаврі. Невдовзі його хіротонісаали в ієродиякона, а потім в ієромонаха. Майбутньому святителю доручили послух проповідника.
У 70- х роках XVII сторіччя тривала війна з Туреччиною. Туркам вдалося захопити низку земель і заволодіти Чигирином.
Київ опинився під загрозою ворожого нападу. Щоб попросити допомоги, гетьман направив послів до царя Феодора Олексійовича. До складу посольства входив і святий Іоанн.
Братія Лаври просила царя дозволити їм перейти в інший монастир у разі вторгнення турків у Київ. Цар послухався прохання і виділив печерським монахам Брянську Свенську Успенську обитель, архімандритом якої поставив угодника Божого.
У 1695 році Святий став архімандритом Чернігівської Єлецької обителі. Його обрав своїм наступником архієпископ Чернігівський Феодосій.
У 1697 році архімандрит Іоанн отримав сан єпископа та зійшов на Чернігівську святительську кафедру.
Будучи вченим-богословом і письменником він дбав про освіту в єпархії. Святий заснував Слов’яно-латинську школу, в якій навчалися діти священнослужителів, дворян, міщан і козаків. За святительського служіння Іоанна в храмах єпархії завели синодики для спомину благодійників, була відкрита типографія.
Заступником угодника Божого був його попередник на архіпастирському престолі, святий Феодосій.
Якось владика Іоанн тяжко захворів й у молитвах звертався до святителя Феодосія. Святитель з’явився Іоанну, сказав, що він буде здоровий, і сказав встати з одра та приготуватися до служіння Божественної Літургії.
Коли наміснику переказали, що владика Іоанн має намір наступного дня служити, слова владики сприйняли за марення хворого.
Наступного ж дня єпископ Іоанн дійсно звершив Богослужіння. Після того печера, де покоїлося тіло святителя Феодосія, була відкрита. Від чесних мощей почали звершуватися чудеса.
Згодом владику Іоанна звели в сан митрополита та призначили архіпастирем Тобольським і всього Сибіру. Влітку 1711 року він прибув на нову кафедру.
Угодник Божий вирізнявся скромністю і співчутливістю. Він звершував подвиги посту й молитви та ніколи гайнував час. Владика багато благодіяв нужденним людям. З допомогою довірених осіб він допомагав грошима та речами сиротам і бідним. Бувало в одязі простого монаха Святий приносив милостиню в хатини вбогих. Також Святитель відвідував і втішав ув’язнених у тюрмах.
Святий дбав про засновану раніше в Тобольську Слов’яно-латинську школу, запрошував у неї досвідчених наставників із Києва й Чернігова.
Митрополит Іоанн написав багато творів. Найвагомішою його працею є «Іліотропіон (Соняшник), або Погодження людської волі з Божественною волею», що вийшов у п’яти книгах.
Угодник Божий займався місіонерством, подорожував єпархією та відшукував здібних до місіонерства священнослужителів.
Турботами Святителя відкривалися нові храми. Святий здобув любов пастви, що вважала його великим молитовником і прозорливцем.
Владика Іоанн відчув наближення кончини та підготувався до неї сповіддю і причастям Святих Христових Тайн.
9 червня 1715 року Святитель востаннє звершив Літургію, після чого влаштував обід для духовенства й убогих, під час якого сам прислуговував за столом. Потім святий Іоанн із усіма попрощався й замкнувся у внутрішніх кімнатах своїх апартаментів. Наступного дня Святителя знайшли спочилим — він стояв на колінах.
Попередник і наступник Святого митрополит Філофей, який перебував у місіонерській поїздці, прозрів його кончину та сповістив про неї своїм супутникам.
До повернення митрополита Філофея тіло святителя Іоанна не хоронили, й вони залишалися нетлінними. Потім Святителя поховали в Тобольському Успенському-Софійському соборі. Нетлінні мощі митрополита Іоанна стали джерелом чудес.
Слава Богу вовіки. Амінь.
