Лагідність – заповідь Божа
“Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю”1 (Матвія, 5:5)
Лагідний, коли приймає удари, залишається непохитний; під час сварки спокійний; у підпорядкуванні задоволений, не вражається гординею, в приниженні радіє, залогами не звеличується, не хизується, з усіма живе у мирі. (Прп. Єфрем Сирін)
Не будь лагідний з одним і зухвалий із іншими, будь лагідний з усіма, чи буде то друг чи ворог, велика людина чи мала. (Свт. Іоанн Златоуст)
Істинно лагідний не може перенести порушення Божих заповідей у жодній людині. Але при цьому він плаче про тих, хто переступає ці заповіді й грішить, та так щиро, ніби сам грішив. (Свт. Симеон Новий Богослов)
Ненавидь ворожнечу, а не людину; винищуйте ненависть її, яка любов’ю й терпінням винищується. Думай про нього не як про ворога твого, але думай, що він брат твій, творіння Боже, людина, як образ Божий створений, Кров’ю Сина Божого викуплений, до того ж до вічного блаженства покликаний, дияволом підбурюваний, а не сам собою він жене тебе; і ти на цього ворога покладай вину. Не думай про те, що він тобі коїть, але міркуй, що тобі з ним треба робити, і що закон Христа велить і як би з ним помиритися. Молись Тому, Хто наказав любити ворогів, щоб дав тобі духа любові та лагідності перемагати природну злість. (Свт. Тихон Задонський)
Смиренна людина лагідна. Проте це не означає, що той, хто лагідний, той і смиренний. В лагідності повинно бути і смирення, тому що якщо його немає, то людина може ззовні здаватися лагідною, але всередині бути сповненою гордощів і говорити про інших: «Вони ненормальні, нема чого на них звертати увагу, нехай собі говорять!»
Як той монах, якого отці ніколи не бачили розгніваним і який ніколи не відповідав, якщо йому досаджали. Тому одного разу його запитали: «Яку думку він має завжди в серці своєму, що коли будучи зневаженим чи терплячи від когось образу, він показує таке довготерпіння?»
На що той відповідав: «Чи мені звертати увагу на їхні недоліки… Це брехливі собаки». Тобто він зневажав інших». (Преподобний Паїсій Святогорець)
Без насилля над собою, с лагідністю віддайся в руки Божі, й Він прийде й умилостивиться над твоєю душею».
«Будемо мати любов, лагідність, мир! Так ми поможемо своєму ближньому, коли він охваченоплений злом. Приклад наш точить для іншої людини таємниче випромінення не тільки тоді, коли людина перебуває поряд, але і коли його нема! Будемо вчитися таким чином передавати своє добре налаштування».
«Найкраща місіонерська робота – це добрий приклад, наша любов, наша лагідність».
«Освіта – велика справа, коли поєднується з лагідністю, доброзичливістю та любов`ю. Це так за будь-яких обставин».
«Що тобі краще? Бути лагідним, смиренним, спокійним, мирним, мати в собі любов чи бути нервовим, похмурим і зі всіма сваритися, завдавати болю іншим? Звичайно, любов вище. Наша релігія має всі ці блага та є істиною». (Преподобний Порфирій Кавсокаливіт)
«Добром і любов`ю можеш багатьох зробити лагідними. Якщо людина має добре налаштування, швидко можеш змусити його виправитися, стати ангелом Божим».
«Ніколи не бачив я, щоб звершувалося виправлення при допомозі гніву, але завжди – при допомозі любві. Тоді той, кого напоумлюють, жертвує собою. Тому так і вчиняйте. Візьми приклад із самого себе: коли ти стаєш лагідним? Від образ? Або завдяки любові?», – говорив преподобний Никодим Святогорець.
«Божественні дари людинолюбного Бога, тобто смирення, лагідність, стриманість та інше пробуджують божествене почуття, коли в нас приводяться в дію божественною благодаттю. Вони, взагалі, без дії божественної благодаті є просто добродіяння. І ми їх зберігаємо заради заповіді Господа, для сцілення наших пристрастей. І перш ніж отримаємо благодать, ми постійно змінюємся стосовно смирення та самодогідливості, любві та ненависті, стриманості та обядіння, лагілності й гніву, довготерпіння та лютості». (Преподобный Никодим Святогорець).
«Потрібно мати дух лагідності та співстраждання до ближнього, тому що і на Страшному Суді головним чином спитають про ці основні добродіяння за словами Спасителя: «навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим»2(Мф.11:29).(Схіархимандрит Кірик Афонський)
