Проповідь у День Різдва Предтечі Господнього Іоанна
Во ім’я отця і Сина і Святого Духа. Амінь!
Народження в світ людини – це велике чудо Господнє. Коли народжується будь-яка людина, вона вже має своє важливе місце та вплив в нашій земній історії.
А якщо народжується в світ великий святий, то і він впливає на духовне наше життя, щоб кожна людина могла змінити себе та стати чистою для зустрічі з Богом.
Саме таким є святий славний Пророк, Предтеча й Хреститель Господній Іоанн, пам’ять якого Православна церква святкує 7-го липня.
Як повчає нас Євангеліє (Лк. 1, 57–80), батьки святого Іоанна Хрестителя – священник Захарія та Єлизавета, досягли старості, але не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна.
Одного разу святий Захарія відправляв богослужіння в Єрусалимському храмі та побачив Архангела Гавриїла, який стояв праворуч жертовника кадильного.
Він передрік, що у Захарії народиться син, який буде проповідником очікуваного церквою Спасителя.
Захарія зніяковів, на нього напав страх. Він засумнівався, що на старості можна мати сина, й отримав покарання за зневіру. Захарія був вражений німотою, він не міг вимовити й слова.
Настав час, і свята Єлизавета народила сина, всі родичі та друзі раділи разом із нею. І святий Захарія, наповнившись Духом Святим, прославив Бога і промовив пророчі слова про Месію, що з’явиться у світ, і про свого сина Іоанна – Предтечу Господа.
Після Різдва Іісуса Христа та поклоніння пастирів і волхвів, безбожний цар Ірод наказав побити всіх немовлят.
Почувши про те, свята Єлизавета втекла зі своїм сином у пустелю та переховувалась у печері. Святий Захарія як священник перебував у Єрусалимі та виконував своє священницьке служіння у храмі.
Ірод послав до нього воїнів із наказом відкрити місце перебування немовляти Іоанна та його матері. Захарія відповів, що те йому невідомо, і його було вбито прямо в храмі.
Праведна Єлизавета з сином продовжувала жити в пустелі й там померла. Святий Іоанн охоронявся Ангелом і перебував у пустелі та харчувався диким медом і акридами до того часу, як вийшов на проповідь. Він проповідував покаяння й сам сподобився хрестити Господа, що прийшов у світ.
І ми з вами, дорогі браття та сестри, можемо бачити як Предтеча Іоанн народжується через скорботу його батьків, які до старості не могли мати дітей. Так і ми повинні тужити, не знаходячи в собі добрих діл заповіданих Богом.
Народжується святий Іоанн від віри та надії на милість Божу. Тому й ми повинні вирощувати в собі віру й надію, оскільки за свідченням Святих отців, вони залежать від нашого терпіння.
Народжується він від благочестя, до якого ми маємо прагнути, бо це заповідь Божа: «Будьте святі, бо Я Святий»1(Петра. 1, 16).
Народжується від щирих молитов і сліз, бо іншого шляху до Бога немає, як говорив святий Пімен Великий: «Плачте, бо іншого шляху крім плачу не має».
Народжується Предтеча з Божої благодаті, здобувати яку нас наставляв преподобний Серафим Саровський.
Ці всі добродіяння ніби показані для того, щоб вони вказали нам на Христа, як це зробив сам Іоанн, бо вони є саме предтечами Господа Іісуса.
Як і життя самого Предтечі, яке він проводив у пустелі, так і ми, якщо вступимо на стежину покаяння, то побачимо пустелю в собі. Адже немає в нас думок істинних, в людях немає правди по слову псалмопівця Давида: «Спаси мене Господи, бо збіднів преподобний, бо зменшилась істина від синів людських».
І тому ми «харчуємося» крихтами, які падають зі столу господарів наших, Святих Отців.
Як і Іоанн, ми харчуємося акридами – жорстким для нас словом їх, яке вражає нашу совість, і медом – сладкозвучними їхніми творіннями, які звеселяють душу, що жадає слів благодатних у віки віків. Амінь!
Ієрей Андрій Броновицький, м. Луцьк
