Способи збереження душевного миру
Щоб зберегти внутрішній мир, роби ось що:
1. Найперше тримай упорядкованими свої зовнішні почуття та тікай від вольности у своїй зовнішній поведінці. А саме, не дивись, не говори, не махай руками, не ходи та нічого іншого не роби як-небудь, поспіхом, але завжди благочинно та поволі.
Звикнувши тримати себе з благочинною повільністю у своїх зовнішніх руках і ділах, легко й без зусиль досягнеш того, щоб мати мир у собі, у своєму серці. Бо, за свідченням отців, внутрішня людина свій настрій приймає від зовнішньої.
2. Постанови любити всіх людей і зі всіма жити в згоді, як заповідає св. апостол Павло: “Коли можливо, оскільки це від вас залежить, будьте з усіма людьми в мирі” 1(Рим.12,18).
3. Бережи совість свою незаплямованою, щоб ні в чому не засуджувала тебе й ні за що не дорікала, але була мирна й щодо Бога, й щодо всіх зовнішніх речей.
Таке пильнування совісті народжує, поглиблює та збільшує внутрішній мир, як запевняє пророк Давид: “Глибокий мир тим, що люблять Твій закон, – вони не спіткнуться”2(Пс. 119,165).
4. Звикай без збентеження переносити різні неприємності та образи.
Це правда, що перш ніж набудеш такий навик, тобі доведеться багато помучитися та постраждати серцем через брак досвіду керування собою в таких випадках.
Однак, коли набудеш його, то твоя душа почне черпати велику втіху з самих неприємностей, які з тобою траплятимуться.
Якщо матимеш рішучість, день у день все краще й краще ти будеш справлятися зі собою, і швидко досягнеш того, що під час всіх бур ззовні й усередині, навчишся зберігати свій дух у мирі.
Якщо так станеться, що ти не зможеш дати раду своєму серцю і, відігнавши журбу та скорботу, встановити в ньому мир, то вдайся до молитви та перебувай у ній, наслідуючи Господа Спасителя.
Він три рази молився у Гефсиманському саду, щоб дати тобі приклад, що у будь-якій скорботі та журбі серця твоїм притулком має бути молитва,
й що, який би ти не був засмучений і не в дусі, тобі не слід відступати від неї, поки твоя воля повністю не погодиться з Божою волею й серце твоє, осягнувши мир, наповниться сміливістю радо зустріти, прийняти й перенести те, чого перед цим лякалося та бажало уникнути, як і Господь жахався, тужив і був у скорботі, а після молитви, умиротворившись, спокійно сказав: “Уставайте, ходімо! Ось наблизився Мій зрадник” 3(Мф. 26,46).
Прп. Никодим Святогорець. Невидима боротьба
