День пам’яті преподобного Севіра Валерійського
27 червня/10 липня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Севіра Валерійського (Італійського), пресвітера.
Святий Севір жив у VI сторіччі. Він був пресвітером і священнодіяв у храмі на честь Пресвятої Богородиці в поселенні Інтероклея, що в Середній Італії.
Святий жив богоугодно та доброчесно. Якось, коли Севір працював у своєму винограднику, до нього прийшли посланці від чоловіка, що помирав. Вони переказали його бажання посповідатися та причаститися Святих Христових Тайн.
Преподобний хотів ще трохи попрацювати й сказав посланцям, щоб вони поверталися самі, а він їх наздожене. Пресвітер затримався заради збирання врожаю, а потім попрямував до хворого.
Проте він не встиг прийти вчасно, бо хворий помер.
З жахом і трепетом Святий плакав біля тіла покійного, ридав та бився головою об землю. Він корив себе за смерть того чоловіка й називав убивцею.
Під час тих ридань Севіра померлий раптом ожив. Усі зраділи великому чуду та заплакали від радості. На запитання, де він був і як його душа повернулася в тіло, той чоловік розповів наступне.
Покійника схопили та потягли в темні жахливі місця страшні й горді злі духи, з вух і ніздрів яких виходив вогонь.
Несподівано з’явився пресвітлий юнак із іншими світлими мужами й наказав демонам повернути покійного, бо за ним плаче пресвітер Севір. Заради сліз пресвітера Господь знову дарував йому життя.
Несказанно зраділий Севір піднявся з землі й почав дякувати Богу. Він навчив воскреслого, як принести покаяння, посповідав його й причастив Тіла та Крові Христових.
Воскреслий пробув ще сім днів у молитві, а на восьмий день відійшов до Господа.
Згодом помер і сам пресвітер Севір, який всією душею полюбив Бога та все життя ревно працював Йому. Він представ перед Престолом Божественної слави разом із сонмом святих, які неустанно славлять Отця, і Сина, і Святого Духа, Єдиного в Трійці Бога. Амінь.
