День пам’яті святителя Григорія (Каллідіса) Іраклійського та Редестоського
29 червня/12 липня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Григорія (Каллідіса) Іраклійського та Редестоського, митрополита.
Святий Григорій народився в 1844 році в провінції Іраклія, у Східній Фракії (нині область на території Туреччини, Греції та Болгарії) в благочестивого подружжя Іоанна та Євфросинії.
З юності він мав схильність до священства і в 1862 році удостоївся сану диякона.
Святий звершував церковне служіння і водночас навчався в школах у містах Серре та Різаріос, після закінчення яких вступив до богословської школи Афінського національного університету ім. Каподістрії.
В Афінах митрополит Феофіл (Влахопападопулос) призначив отця Григорія проповідником. У 1873–1874 роках угодник Божий був проповідником і помічником при Іраклійському митрополиті Панареті в місті Редесто (нині турецьке місто Текірдаг на узбережжі Мармурового моря).
У 1875 році відбулася святительська хіротонія отця Григорія, і він став вікарним єпископом.
Згодом Святого направив екзарх у місто Адріанополь або Едірне. Після 3-місячного служіння в тому місті святитель отримав призначення на митрополичу кафедру Трапезунда.
П’ять років він ревно звершував архіпастирське служіння в Трапезунді, захищав вірян від нападів турків-мігрантів, сприяв зниженню високих податків на християн.
Святитель відновлював Ставропігіальні монастирі Сумела, Вазелон і Перістереотас, які підпорядкували Трапезундському митрополиту з метою покращення їхнього становища.
У 1884 році митрополит Григорій зійшов на Фессалонікійську кафедру, проте невдовзі залишив її через заворушення та брехливі звинувачення в його адресу. Справа закінчилася судом, на якому Святого повністю виправдали. Проте він не мав бажання повертатися в Салоніки. Його призначили на Янінський святительський престол.
У 1892 році угодник Божий тимчасово залишив Яніну й близько двох років пробув у Константинополі. У цей час він головував керівним комітетом Патріаршої типографії, комітетом із управління монастирським майном, входив до складу керівництва Халкидонської Богословської школи, а також виконував обов’язки голови Церковного суду Вселенської Патріархії.
В Яніні Святий звершував архіпастирське служіння до 1902 року. Тоді його призначили на Іраклійську й Редестоську кафедру. Ця єпархія була заснована ще апостолом Андрієм Первозваним. До V сторіччя до неї належало й місто Візантій, згодом Константинополь.
У перші роки управління Іраклійською й Редестоською єпархією митрополиту Григорію вдалося з допомогою грецьких дипломатів захистити її від унії, яка тривалий час поширювалася в тому регіоні.
Святитель дбав про розвиток освіти в Редесто та займався широкою благодійністю, за що йому присвоїли звання «благодійник Редесто». Також він піклувався про духовне виховання своєї пастви.
У 1920 році в ході грецько-турецької війни територією єпархії заволоділа грецька армія.
У 1923 році за Лозаннським договором відбувся грецько-турецький обмін населенням. Тоді греки залишили Східну Фракію. Іраклійська митрополія перестала існувати. Митрополит Григорій разом із земляками покинув рідний край.
Решту свого життя Святий провів у Салоніках. Він відмовився від архіпастирського служіння і вчителював.
У 1925 році після нетривалої хвороби Святитель відійшов до Господа. Його відспівали в храмі Святої Софії.
У 1979 році Фессалонікійський митрополит Пантелеймон (Хрісофакісом) знайшов мощі угодника Божого. З того часу від них звершуються чудеса.
У 2003 році митрополита Григорія Церква прославила в сонмі святих.
Мощі Святителя зберігаються в срібній раці в церкві великомученика Димитрія в Салоніках. Частинки мощей митрополита Григорія передали в храм святого Феодора в Серре, де він прийняв хіротонію в диякона, а також у храм у місті Яніні, що був відкритий під час його святительського служіння.
Слава Богу вовіки. Амінь.
