День пам`яті мученика Потіта

1/14 липня Православна Церква вшановує пам’ять мученика Потіта.

Коли престол Римської імперії обіймав імператор Антонін (138–161), на острові Сардинія в язичницькій сім’ї жив 13-річний отрок на ім’я Потіт.

Він пізнав Істинного Бога та прийняв Святе Хрещення.

Батько отрока Гілас помітив, що син не приносить жертв ідолам, і почав схиляти його до ідольського жертвоприношення.

Потіт не підкорився батькові, тоді його замкнули в окремій кімнаті. При цьому ніхто не приносив йому ні їжі, ні пиття.

Багато днів замкнений отрок перебував у молитві та славословив Бога. Його зміцнювала благодать Святого Духа, і лице його сяяло, як сонце.

Потіт молив Господа про навернення свого батька до істинної віри й під час тої молитви побачив Ангела Божого.

Ангел сповістив Святому, що він отримає те, про що просить, і попередив, що проти нього замишляє зле ворог роду людського.

Через деякий час після ангельського відвідування отроку з’явився нечистий дух, який сказав йому слухатися батька та назвав себе Христом.

Потіт розпізнав підступність бісівську й почав молитися Богу.

Тоді диявол прийняв образ велетня, а потім величезного вола.

Отрок осінив себе хресним знаменням і сказав злобному духові, що він не може устрашити викупленого силою Хреста. Після того диявол зник, і тільки здалеку чути було слова погрози.

Невдовзі Гілас вивів сина з ув’язнення, і, наставлений ним на шлях спасіння, прийняв Святе Хрещення.

Потіт залишив батьківщину й почав проповідувати Христа в інших краях.

З проповіддю Слова Божого він прибув у місто Валерію, де сенатором був Агафон. Дружина сенатора Кіріакія тяжко страждала від прокази, і лікарі не могли вилікувати її.

Потіт прийшов до неї та сповістив, що вона отримає зцілення, якщо увірує в Бога, Якого він проповідує, та охреститься в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Після того угодник Божий навчив Кіріакію істинної віри, помолився Господу про її зцілення та призначив день Хрещення.

Тільки-но прокажена хрестилася, хвороба залишила її. Побачивши те чудо, увірували в істинного Бога Агафон і його домашні, а згодом і близько половини місцевих жителів.

Святий же Потіт поселився на пустальній горі, що називалася Гаргара, і перебував там зі звірами, які підкорялися йому.

Тим часом в імператорську дочку на ім’я Агнія вселився біс і почав мучити її. Імператор Антонін молив своїх богів про допомогу, але марно.

Устами дівиці нечистий дух повторював, що не покине її, допоки не прийде сюди Потіт, який живе на горі Гаргара.

Тоді за Святим були послані воїни, які й привели його до імператора.

Перед імператором отрок безбоязно назвав себе християнином і висловив бажання померти за Христа.

Антонін пообіцяв Потіту почесті, якщо він зцілить його дочку, і сказав, що увірує в Істинного Бога.

Коли привели дівицю, Потіт дунув їй в обличчя та іменем Христа наказав бісу вийти з Божого створіння.

Потім він ударив Агнію по обличчі, й тієї ж миті у вигляді страшного змія біс вийшов через її уста.

Велика кількість народу навернулося до істинної віри, а імператор приписав зцілення своєї дочки несправжнім язичницьким богам. Він почав схиляти Потіта до ідольського жертвоприношення та обіцяв йому багатство.

Святий не підкорився безумному мучителю, тоді його побили палицями.

Потім Антонін знову запропонував Мученику принести жертву ідолам.

У відповідь отрок запитав у нього, яким богам він наказує звершити жертвоприношення. Антонін назвав Зевса, Арфана й Мінерву та повів Святого в ідольський храм.

Там Мученик помолився Господу, й ідоли впали та розсипалися. Це розлютило імператора, і він наказав закувати Потіта в тяжкі кайдани та ув’язнити.

У темниці Потіту з’явився Ангел Господній. Тієї ж миті кайдани, що були на Мученикові розплавилися, у повітрі повіяло пахощами, а темниця наповнилася світлом.

Вартові, які бачили те все, дуже злякалися й сповістили про все імператору.

Той наказав приготувати місце для видовища й оголосити, щоб збирався народ. Невдовзі на суд привели Потіта, й імператор розпочав його катування.

Спочатку Мученика повішали на дереві та почали обпалювати свічками й стругати залізними кігтями.

Святий говорив, що під час катувань не відчуває страждань. Потім його віддали на поживу звірам, але вони не заподіяли йому шкоди.

Тоді Антонін наказав розрубати Потіта на частини. Однак тіло Святого стало твердим, як камінь чи залізо, й кати ранили лише самих себе.

Близько двох тисяч народу, здивованого такими чудесами, навернулося до Істинного Бога. Імператор приписав усе чаклунству та наказав покласти Потіта на розжарену сковорідку й поливати розтопленим оловом. Однак і те катування не зашкодило Мученику.

Після того за наказом імператора Святому вбили в голову довгий розжарений цвях, але Мученик не відчував болю, який перейшов на голову Антоніна.

Імператор почав просити Потіта звільнити його від напасті й обіцяв пізнати силу Істинного Бога.

Мученик відповів Антоніну, що він не зцілиться, допоки не прийде до них його дочка.

Коли Агнія прийшла на видовище, то почала просити угодника Божого про Хрещення. Потіт за відсутності священника сам охрестив її. Потім Святий помолився про зцілення імператора, й той одужав, однак не залишив свого нечестя.

Впертий нечестивець наказав виколоти Потіту очі та відрізати язик. Але й без язика угодник Божий продовжував говорити.

Зрештою посоромлений і переможений Антонін наказав обезголовити Потіта.

Так святий отрок завершив свій мученицький подвиг і відійшов до Господа Іісуса Христа. Його чесна кончина настала в середині ІІ сторіччя.
Слава Богу вовіки. Амінь.