День пам’яті святителя Феодора Едеського
9/22 липня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Феодора Едеського, єпископа.
Святий Феодор походив із сирійського міста Едеси (нині місто Шанлиурфа, що на південному сході Туреччини).
Коли юнакові було 20 років, він втратив батьків. Юнак роздав майно бідним, вирушив у Єрусалим і прийняв чернечий постриг у Лаврі преподобного Сави Освященного.
Дванадцять років він виконував послухи, після чого 24 роки провів у затворі в великих подвигах.
Після кончини єпископа Едеси Антіохійський і Єрусалимський патріархи, священнослужителі та миряни зі спільної згоди обрали його наступником Феодора.
Святому важко було залишати безмовне життя, але він підкорився волі Господній і став управляти Едеською Церквою. У той час правили візантійський імператор Михаїл (842–867) і його матір Феодора.
Коли звершувалася над Феодором єпископська хіротонія, люди побачили голуба, який літав під куполом храму, а потім опустився на голову Святого.
Угодник Божий ревно пас словесне стадо Христове й власним прикладом наставляв паству на шлях спасіння. Він боровся проти єретиків і захищав Церкву від спокус та інакодумства.
Утіху та підтримку Святий знаходив у духовному спілкуванні з прозорливим стовпником Феодосієм, який жив поблизу міста біля монастиря великомученика Георгія.
З благословення того старця він вирушив у Багдад до халіфа Мавія, щоб поскаржитися на несправедливі утиски мусульманами православних.
Єпископ Феодор застав Мавія важко хворим. Він помолився за хворого й дав випити йому воду з розчиненою в ній землею від Гроба Господнього.
Халіф зцілився і, наставлений угодником Божим, прийняв Святе Хрещення з іменем Іоанн.
Іоанн почав сповідувати перед мусульманами істинну віру, за що його вбили разом зі своїми прибічниками.
Він з’явився святим Феодору й Феодосію, сповістив про своє мучеництво та скору зустріч із ними в Царстві Небесному.
З тих слів єпископ Феодор зрозумів, що наближається до своєї смерті. Через три роки під час усамітнення в Лаврі преподобного Сави Освященного він мирно передав душу Богу.
Угодник Божий залишив християнам свої повчальні твори. Його житіє було улюбленим читанням на Русі в XVI–XVII сторіччях і збереглося в багатьох рукописах.
Слава Богу вовіки. Амінь.
