День пам’яті Стрітення Києво-Вишгородської ікони Богородиці
26 серпня/8 вересня Православна Церква вшановує пам’ять Стрітення Києво-Вишгородської ікони Богородиці.
Володимирська ікона Божої Матері написана євангелістом Лукою на дошці від столу, за яким трапезував Спаситель із Пречистою Матір’ю та праведним Йосипом.
Божа Мати, побачивши цей образ, сказала: «Відтепер ублажать Мене всі роди. Благодать того, хто народився від Мене та Моя, з цією іконою нехай буде».
У 1131 році ікона була надіслана на Русь із Константинополя в дар святому князю Мстиславу († 1132, пам’ять 15 квітня). Її поставили в Дівочому Вишгородському монастирі – древнього удільного міста святої рівноапостольної великої княгині Ольги, а також заміській резиденції київських князів, де вона прославилася як чудотворна.
У 1155 році у Вишгороді правив Андрій Боголюбський, син тодішнього київського князя Юрія Долгорукого. Андрій не бажав залишатися на Київщині й вирішив самовільно повернутися на свої рідні північно-східні землі (Суздальщину), щоб розбудувати там нову столицю й унезалежнитися від Києва.
Для легітимізації своєї влади та надання статусу новим володінням князю була потрібна потужна реліквія. Тому він без дозволу батька та київської громади вночі забрав вишгородську святиню.
У 1155 році він приніс ікону до Володимира та помістив у спорудженому ним знаменитому Успенському соборі. З того часу ікона отримала назву Володимирської.
За літописним переказом, князь віз ікону до Ростова. Однак за кілька верст до міста Володимира-на-Клязьмі коні зупинилися та відмовилися йти далі.
Уві сні князю з’явилася Богородиця, яка нібито наказала залишити ікону у Володимирі. Андрій заснував на тому місці село Боголюбово, а саму ікону згодом помістив у новозбудованому Успенському соборі міста Володимира. У 1395 році ікону вперше принесли до Москви.
Святкування на честь Володимирської ікони Пресвятої Богородиці відбувається кілька разів на рік (21 травня, 23 червня, 26 серпня). Найбільш урочисте святкування – 26 серпня, встановлене на честь стрітення Володимирської ікони під час перенесення її з Володимира до Москви.
У 1395 страшний завойовник хан Тамерлан (Темір-Аксак) досяг меж рязанських, взяв місто Єлець і, прямуючи до Москви, наблизився до берегів Дону.
Великий князь Василь Димитрійович вийшов із військом до Коломиї та зупинився на березі Оки. Він молився святителям Московським і преподобному Сергію про порятунок від ворогів і написав митрополиту Московському, святителю Кипріану (пам’ять 16 вересня), щоб Успенський піст, який тоді настав, був присвячений старанним молитвам про помилування та покаяння.
До Володимира, де перебувала уславлена чудотворна ікона, відправили духовенство. Після літургії та молебню на свято Успіння Пресвятої Богородиці духовенство прийняло ікону і хресним ходом понесло її до Москви. Безліч народу по обидва боки дороги, стоячи на колінах, молило: «Мати Божа, спаси землю Руську!»
У той час, коли жителі Москви зустрічали ікону на Кучковому полі, Тамерлан дрімав у своєму наметі. Раптом він побачив уві сні велику гору, з вершини якої до нього йшли святителі з золотими жезлами, а над ними в променистому сяйві з’явилася Велика Жінка. Вона наказала йому залишити межі Русі.
Прокинувшись у трепеті, Тамерлан спитав про значення видіння. Ті, хто знав, відповіли, що сяюча Жона є Божа Мати, велика Захисниця християн.
Тоді Тамерлан наказав полкам йти назад. На згадку про дивний порятунок Руської землі від Тамерлана на Кучковому полі, де зустріли ікону, збудували Стрітенський монастир. Тоді було встановлене всенародне святкування на честь стрітення Володимирської ікони Пресвятої Богородиці.
