День пам’яті святителя Макарія Сербського
30 серпня/12 вересня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Макарія Сербського, патріарха.
У другій половині XV сторіччя під владу Османської імперії потрапили Сербська Деспотовина (1459), Боснія (1463), Герцеговина (1482) та Зета (1499).
Падіння Сербської Деспотовини під натиском турків зумовило послаблення сербської церковної єдності, поступовий розпад церковного організму, фактичну втрату самостійності Пецькою патріархією.
Тривалий час не проводилися архієрейські собори, а розташовані на півдні країни єпархії почали підпорядковуватися Охридській архієпископії.
Проміжок часу від смерті патріарха Арсенія ІІ (близько 1463 р.) до відновлення Пецької патріархії в 1557 році — найбільш темний період в історії Сербської Православної Церкви.
Відродження церковної єдності Сербської Церкви та зростання її канонічної території пов’язані з іменем святителя Макарія (Соколовича).
Святий Макарій був родичем великого турецького візира Мехмед-паші Соколу (або Соколовича), імовірно навіть рідним братом.
Вважають, що видатний діяч Османської імперії Мехмед-паша народився в околицях Вишеграда в східній Боснії. Він розпочав свою кар’єру в корпусі яничар, сформованому з навернених в іслам юнаків, яких відібрали в батьків-християн.
Мехмед-паші приписують ініціативу будівництва знаменитого Вишеградського моста через річку Дрину.
Як повідомляє професор Мілеусніч, до навернення в магометанство майбутній візир був читцем у монастирі Мілешева.
Ряд істориків вважають, що саме родинні зв’язки з Мехмед-пашею мали вирішальну роль в обранні Макарія на патріарший престол. За одними джерелами, Святий прийняв чернецтво в Мілешево та згодом став настоятелем того монастиря. За іншими джерелами, він до обрання був архімандритом афонської обителі Хіландар. Можливо обидва факти відповідають дійсності.
Святий Макарій був мудрою, праведною й лагідною людиною та упорядковував Церкву в дусі традицій православної соборності.
За його святительського служіння відновлена та зміцнена Пецька патріархія об’єднала під своєю юрисдикцією всі сербські землі, що потрапили під владу турків.
Турецька держава розширялася, розширялися і межі Сербської Церкви. На землях на північ від рік Дунаю та Сави угодник Божий заснував вісім нових єпархій.
Територіальне розширення патріархії відобразилося на титулі патріарха. Святитель Макарій називав себе «першим патріархом після оновлення чесного престолу всієї Сербської землі, Західного Примор’я та північних країв».
У грачаницькому записі від 1570 року Святий називається «архієпископом Пецьким і патріархом усіх сербів та північних країв».
У патріаршому титулі згадуються чотири території: Сербія, Болгарія, Західне Примор’я та Верхнє Подунав’я. Це вказує на просторість територій, які в другій половині XVI сторіччя входили до Пецької патріархії.
Як повідомляє церковний історик єпископ Никодим Мілаш, Пецька патріархія за патріаршества святого Макарія містила в собі 40 єпархій.
Патріарх Макарій активно відбудовував древні храми і монастирі та будував нові. Його стараннями був оновлений і частково розписаний Пецький монастир.
Особливо Святитель піклувався про виховання та навчання нового покоління священнослужителів. Також він забезпечував монастирі та храми необхідними церковними предметами, дбав про церковне майно, особливо про монастирські володіння. Угодник Божий був великим любителем книг, збирав і поширював книги серед духовенства.
Турецький султан наділив патріарха Макарія правами, аналогічними правам Константинопольських патріархів.
Так Святий здобув повноваження етнарха — не лише церковного, а й політичного голови сербського народу. Він мав право управляти церковним майном, збирати податки, успадковувати майно християн, що не залишили після себе спадкоємців, затверджувати устави ремісничих об’єднань, розбирати шлюбні спори й інші судові питання.
Таким чином патріарх займався справами, якими раніше займалася державна влада, причому зобов’язаний був сплачувати вищій турецькій владі великий податок.
У 1570 або 1571 році Святитель, можливо через хворобу та неміч, залишив патріарше служіння.
Професор Радослав Груіч припустив, що патріарх Макарій скористався сприятливими політичними обставинами й укріпив важко здобуту самостійність Пецької патріархії. Це сталося через обрання його наступника, щоб після того, як він спочине, церковну владу не відібрали Охридський архієпископ або Константинопольський патріарх.
Наступним патріархом угодник Божий обрав митрополита Герцеговинського Антонія. В одній із церков монастиря Банья збереглася фреска, на якій святий Макарій передає патріарший престол своєму спадкоємцю.
На початку вересня 1574 року патріарх Макарій у похилих роках відійшов до Господа.
За його мудрого керівництва Пецька патріархія змогла об’єднати весь сербський народ. Так Святий втілив у життя духовну єдність сербського народу.
Слава Богу вовіки. Амінь.
