День пам’яті блаженного Никити Константинопольського

9/22 вересня Православна Церква вшановує память блаженного Никити Константинопольського, хартуларія.

Час життя святого Никити датують ХІІ сторіччям. Він народився і жив у Константинополі, мав благородне походження та займав посаду хартуларія (письмоводитель при службовій особі церкви).

Никита подвизався в миру й був великим угодником Божим. Про нього збереглося наступне сказання.

Один священник і диякон мали велику любов між собою, проте згодом почали ворогувати. Диякона звали Созонтом; ім’я священника не відоме.

Сталося так, що священник помер, і диякон почав каятися, що не примирився з покійним. Його мучила совість, і він вирушив у пустельні місця шукати мудрого старця.

Так він знайшов великого в чеснотах мужа й розповів йому про свій гріх.

Старець похвалив диякона, що той дбає про звільнення від гріха, і наказав йому повернутися в Константинополь, де вночі біля храму Святої Софії він має вклонитися першому, хто прийде до великих дверей, та передати від нього лист.

При цьому духовний отець сповістив Созонту, що через того мужа його гріх буде виправлений.

За повелінням старця диякон прийшов уночі до дверей Святої Софії та почав чекати.

Невдовзі до храму наблизився вказаний старцем муж, святий Никита. Созонт вклонився йому, віддав лист і розповів про свою скорботу.

Блаженний прочитав лист, заплакав і сказав диякону, що ця справа перевищує його сили, але з надією на молитви того, хто його послав, та наскільки йому допоможе Господь, він візьметься за те, що йому повеліли.

Потім святий помолився, і переддвер’я церкви само відчинилося. Так само відчинилися й двері храму.

Созонт залишився стояти на паперті, а Никита ввійшов у храм. Коли він молився посеред церкви, зі стелі храму спустився над його головою запалений світильник і освітив усе довкола.

Після того блаженний попрямував до жертовника, і там також перед ним відчинилися ворота. Коли угодник Божий завершив молитву й вийшов назовні, усі двері за ним зачинилися.

Созонту, охопленому великим страхом, обличчя Никити здалося обличчям ангела. Він подумав, чи дійсно не ангел перед ним.

Блаженний прозрів його думку й сказав, що і він людина з плоті та крові, благодать же Божа діє й у немочах.

Від храму Святої Софії Никита й Созонт вирушили до торгового місця, де Святий помолився в храмі Божої Матері.

Потім вони прийшли до Влахернської церкви. При цьому диякон помітив, що рухаються вони дуже швидко.

Там угодник Божий залишив Созонта біля дверей і наказав йому уважно дивитися, що відбувається всередині. Сам він зайшов у церкву та почав молитися.

В осяяному світлом храмі Созонт побачив диякона з кадилом, який вийшов із вівтаря, після того вийшли два сонма священників, одні в білих, а другі в червоних ризах.

Никита звершив молитву й сказав Созонту зайти та подивитися спочатку на один лик пресвітерів, а потім на другий.

Серед другого сонму Созонт упізнав священника, з яким ворогував. Після того блаженний повелів йому переказати тому священнику, що Никита хартуларій стоїть назовні та кличе його.

Коли за повелінням святого Созонт привів пресвітера, угодник Божий сказав йому порозмовляти з дияконом і помиритися.

Священник і диякон стали на коліна та після тривалих вітань попросили один у одного прощення. Потім пресвітер зайняв своє місце в храмі, а Никита й Созонт вирушили в зворотну путь.

На шляху Святий сказав диякону, щоб він спас свою душу для себе і для його користі. Також він повелів переказати отцю, який його послав, що чистота його молитов і сподівання на Бога можуть і мертвих підняти.

Після тих слів Никита зник, а диякон повернувся до старця та розповів про те, що сталося.

Слава Богу вовіки. Амінь.