Прп. Антоній Великий. Слово про суєту світу та воскресіння мертвих
Теперішнє життя, улюблені, дано нам для того, щоб ми готувалися до життя вічного, до слави незмінної.
Справжнє життя закінчується смертю, а мирська слава мінлива й минає. Бо багато хто з сильних землі несподівано зведений у пекло, багато хто з суддів земних віддані суду над тими, кого колись самі судили; багаті збідніли, тих, кого вважали мудрими, визнали нерозумними, міцні ослабли, здорові впали в хворобу, ті, хто мав владу, позбулися її.
Справжнє життя закінчується смертю, а мирська слава мінлива й минає.
У світі немає нічого незмінного й постійного, тому що немає нічого доброго. Діти зневажають і ображають батьків своїх; батьки бояться дітей своїх. Дружини залишають чоловіків своїх, чоловіки не зберігають подружньої вірності дружинам своїм. Юнаки разом зі старими втрачають розум; старі разом із юнаками віддаються пристрастним забавам. Між друзями немає вірності й між братами – любові.
Люди в розмовах показують один до одного любов, але в серці мають один до одного ненависть. Скрізь видно підступність і злобу, скрізь панує обман.
Ніхто не думає про Бога, ніхто не уявляє собі, що після смерті повинен віддати Богові звіт у своєму житті. Від забуття Бога множиться між нами зло.
Ніхто не думає про Бога, ніхто не уявляє собі, що після смерті повинен віддати Богові звіт у своєму житті. Від забуття Бога множиться між нами зло.
Бог дав нам розум, щоб ми, дізнавшись волю Його, робили добро, але ми знаємо волю Його – а робимо зло.
Бог повелів нам бути доброчесними, щоб ми робили те, що праведно й що вгодно Йому; але ми любимо нечестя.
Дав нам багатство, щоб ми надавали допомогу бідним, але ми – маючи багатство, пригнічуємо бідних.
Дав нам владу й силу, щоб ми захищали гнаних безневинно, але ми не захищаємо, а самі більше гонимо їх.
Ніхто не ходить шляхом заповідей Божих. Вичерпалася любов – і ненависть помножила плід свій. Щирість вважається за ніщо, і скрізь видно лицемірство. Смирення стало ганебним, гордість – поважною. Істина вигнана, і брехня царює на землі.
Ніхто не ходить шляхом заповідей Божих. Вичерпалася любов – і ненависть помножила плід свій.
О, глибина багатства, доброти й довготерпіння Божого!
Бог довго терпить наші беззаконня та не мстить нам. Він втихомирює гнів Свій не тому, що не може негайно покарати нас, а тому, що, як Милосердний Отець, очікує нашого покаяння та навернення до Його милосердя. Бо не смерті, але каяття грішника хоче Бог.
Бог довго терпить наші беззаконня та не мстить нам. Він втихомирює гнів Свій не тому, що не може негайно покарати нас, а тому, що, як Милосердний Отець, очікує нашого покаяння та навернення до Його милосердя.
І чи велика наша сила, що ми противимося силі Божій?
Подув на нас вітер – і ми посохли; здійнялася буря – і розсіяла нас, як дрібні прути. Чим може пишатися земля та попіл?
Писано: “Бачив я нечестивця, що підносився та вихвалявся, наче кедр ливанський;
Але час проминув, і ось, нема його; я шукав його, але й місця його не лишилося”1(Пс. 36:35-36) .
Не будемо думати, що після смерті перетворимося на ніщо й що після земного життя не буде ніякого суду. Ні, після смерті буде воскресіння мертвих, і ми будемо судимі Богом, Який відплатить кожному за діла його.
Отже, не будемо обманювати самих себе, не будемо жити, як безсловесні тварини. Якщо немає воскресіння, немає й смерті. Якщо ж буде воскресіння, буде й суд. Бо Хто визначив людині смерть, Той обіцяв звершити й суд. Якщо Бог справедливий у першому випадку, то не може обманути і в останньому.
Що для людини зручніше зробити? Чи старий будинок зруйнувати та з матеріалу його знову побудувати той самий будинок, чи приготувати новий матеріал і побудувати новий будинок?
Отже, якщо Бог створив із нічого землю, з якої створена людина, то чи не з більшою зручністю може відтворити в перший образ ту саму людину, яка померла та перетворилася на землю?
Бог у справах Своїх не відчуває жодних труднощів. Його справа є Його слово; слово ж Його є думка Його. Бо Він промовив — і виникли – говорить Писання про Бога2(Пс. 32:9). Він називає неіснуюче, як існуюче3(Рим. 4:17) .
Як сила та могутність Божа незбагненні, так і справи Його. І як Премудрість Його невимірна, так і недосліджені шляхи Його (Рим. 11:33).
Отже, залишимо невір’я. Будемо остерігатися, щоб не піддатися осуду більше за невір’я, ніж за погані справи. Погані справи виникають іноді від нашої слабкості; навпаки, джерело невір’я завжди є нерозсудливість і зухвалість. Але безрозсудний і зухвалий навряд чи здатний до якоїсь доброї справи.
Будемо остерігатися, щоб не піддатися осуду більше за невір’я, ніж за погані справи. Погані справи виникають іноді від нашої слабкості; навпаки, джерело невір’я завжди є нерозсудливість і зухвалість.
Отож, поки маємо час, подбаємо про себе самих і постараємося умилостивити Бога за гріхи наші, щоб Він не наказав зв’язати нам руки і ноги та кинути в темряву непроглядну, де плач, і скрегіт зубів (Мф. 8:12).
Плач що інше означає, як не жорстокість страшних мук? Скрегіт зубів що інше показує, як не пізнє каяття про вчинені гріхи? Бо тоді тільки ми почнемо обурюватися на самих себе та зі скреготом зубів докоряти собі, коли вже не буде часу для каяття й надії на звільнення.
Тож, якщо ми в короткий час цього життя можемо служити Богові й уберегти себе від геєни та вічних мук, то для чого недбальствуємо та нехтуємо заповідями Божими, для чого слідуємо злим своїм пристрастям і робимося гідними вічного покарання?
Бог наш Великий, Людинолюбний, багатий на милість4(Еф. 2:4) і сильний у справах Своїх, Сам укріпить нашу слабкість, Сам розтрощить сатану під ноги наші незабаром5(Рим. 16:20) і дасть нам силу й духовний розум, щоб ми в час, який залишився для нас, служили Йому істинно й правильно та здобули милість Його в страшний день суду Його.
Амінь.
Прп. Антоній Великий
