День пам’яті рівноапостольних царя Маріана Іверського та цариці Нани
1/14 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять рівноапостольних Маріана, царя Іверського та його дружини, цариці Нани.
На початку IV століріччя з проповіддю віри Христової в Картлі (історична область Східної Грузії) прибула рівноапостольна Ніна. Вона поселилася в тернику царських садів на околиці Мцхети (головного міста Картлі).
Наділена від Господа даром зцілення недуг Ніна зцілювала хворих іменем Христовим і благодаттю Хреста, виготовленого з виноградної лози та перев’язаного косою святої.
У ті часи в Картлі царював ідолопоклонник Міріан, який у глибині душі прагнув до християнства.
Одного разу він таємно врятував від іудеїв священника Абіатара та його дочку, навернених Ніною до істинної віри.
Сталося так, що тяжко захворіла цариця Нана, і лікарі не могли допомогти їй. Тоді молитвами святої Ніни вона отримала чудесне зцілення. Після того царя ще більше зацікавила християнська віра.
Якось, коли Міріан полював в околицях Мцхети, під впливом нечистої сили його охопило сильне бажання знищити у своїх володіннях усіх християн, а насамперед святу Ніну.
Тієї ж миті сонце затьмарилося, а Міріана оповив морок. Наляканий цар почав просити порятунку від напасті у своїх богів, але марно.
Тоді він звернувся з молитвою до Господа Іісуса Христа, й одразу темрява відступила та засяяло сонце. Вражений чудом, Міріан прославив Бога, а потім відвідав рівноапостольну Ніну, з якою довго спілкувався.
Як порадила угодниця Божа, Міріан (324) послав довірених осіб у Візантію та попросив імператора Костянтина прислати в Картлі священників для хрещення людей та архітекторів для спорудження храмів.
До будівництва храму Міріан почав готуватися заздалегідь. У царському саду ріс великий кипарис. З нього виготовили сім колон, шість із яких поставили безперешкодно, а сьому не могли зрушити з місця.
Усю ніч діва Ніна разом зі своїми учнями провела в молитві. На світанку з неба спустився, оточений вогнем і сяйвом, юнак і підняв колону. Вона засвітилася і застигла в повітрі на деякій віддалі від землі. З-під основи колони потекло благовонне миро.
Жителі міста почали збиратися на поклоніння сяючій колоні. У цей час звершилося багато чудесних зцілень.
Згодом у Картлі прибув єпископ Іоанн із почтом. Він привіз царю Міріану та його народу дари від Костянтина Великого: хрест та образ Спасителя, часточку Животворящого Хреста Господнього й Цвях Господній.
У місці злиття рік Мткварі (Кура) й Арагві було звершене Святе Хрещення царя Міріана, цариці Нани, царського двору та народу.
Після того владика Іоанн зі своїм супроводом відправився в Єрушеті (південь Грузії), де звів храми та залишив Цвях Господній. Потім почалося будівництво Мангліської церкви, якій була дарована часточка Животворящого Хреста.
Цар бажав, щоб у його столиці зберігалися святині. Від святої Ніни він дізнався, що в невідомому місці в Мцхеті перебував Хітон Господній. Це підтвердив Міріану й священник Абіатар.
На горі, що височіє над столицею Картлі, росло благовонне чудотворне дерево. Єпископ Іоанн запропонував зрубати його та виготовити хрест.
Тоді за наказом царевича Реві дерево зрубали й посадили поряд із храмом, що будувався. 37 днів на зрубаному дереві не в’януло листя, і воно не змінювало свого зовнішнього вигляду. Потім із дерева зробили три хрести.
Після того багато днів жителі Мцхети спостерігали чудесне явлення. Вони бачили в нічну пору над храмом сяючий хрест, оточений зірками.
До ранку дві зірки відокремлювалися. Одна з них ішла на захід, а друга — на схід. Сам Хрест рухався на північ. Він зупинявся вище гори за рікою Арагві, а потім зникав.
Тоді за порадою святої Ніни один із згаданих хрестів був поставлений на горі Тхоті на Заході, другий у місті Уджармі на Сході.
Місце, де слід встановити третій хрест, Міріану вказав Господь через Ангела. Це була скеляста гора на північ від Мцхети біля злиття рік Арагві і Мткварі. Ця гора отримала назву Джварі, що означає «Хрест».
Нині тут розташований чоловічий монастир із величним храмом, який також називають Джварі. Коли ставили цей Хрест у столиці Картлі впали й розсипалися всі ідоли.
Перед кончиною цар Міріан благословив свого спадкоємця царевича Бакара й заповів йому бути вірним Істинному Богу та боротися з язичництвом. Після того Міріан спочив.
Тіло царя поховали у верхньому храмі в Самтавро. Тут нині знаходиться жіноча обитель на честь рівноапостольної Ніни. Через два роки поряд із Міріаном поховали й царицю Нану.
Слава Богу вовіки. Амінь.
