День пам’яті праведного Артемія Веркольського
20 жовтня/2 листопада Православна Церква вшановує пам’ять праведного Артемія Веркольського, чудотворця.
У 1532 році у Двінському краї в селі Верколі неподалік від поселення Кевроли в благочестивого подружжя Косми й Аполлінарії народився хлопчик. У Святому Хрещенні дитя назвали Артемієм.
Хлопчик ріс слухняним, богобоязним, тихим і лагідним; він старанно допомагав своїм батькам.
Якось, коли Артемію було 12 років, він працював із батьком у полі. Раптом здійнялася страшна буря й почалася злива. Отрок дуже злякався. Зненацька над головою Артемія пролунав удар грому, і хлопчик впав на землю мертвим.
Мешканці села Верколи вирішили, що отрока спостигла раптова смерть за якісь його таємні гріхи. Вони не відспівали Артемія, а залишили його тіло в сосновому лісі. Поверх землі на тіло отрока поклали хмиз і бересту й довкола нього зробили дерев’яну огорожу.
Коли влітку 1577 року дяк Агафонік збирав у лісі гриби, то побачив світло над місцем спочинку Святого. Він пішов туди й знайшов нетлінні мощі Артемія, про що повідомив односельцям.
Селяни без почестей забрали тіло отрока та поклали на паперті церкви на честь святого Миколая Чудотворця. Там вони прикрили чесні мощі тим самим берестом, яким вони були прикриті в лісі.
Невдовзі від мощей Святого почали подаватися зцілення. Так, того ж 1577 року у Двінському краї поширилася пропасниця. Від неї помирала велика кількість людей, особливо жінки та і діти.
У жителя села Верколи Каллініка захворів син. Той чоловік взяв трохи бересту від мощей Святого та причепив його біля хрестика на грудях сина. Після того хлопчик одужав.
Коли односельці дізналися про те, то прийшли в церкву й почали співати молебні та поминати святого отрока. З Божої милості пропасниця у Двінському краї невдовзі припинилася.
Згодом молитвами святого Артемія отримав зцілення селянин Павло, в якого настільки була викривлена шия, що лице його повернулося назад, а очі зімкнулися.
Після того чуда жителі села зробили прибудову до церкви. Туди в 1584 році були перенесені мощі Святого, від яких продовжували звершуватися чудеса.
За розпорядженням священників Іоанна й Фоми було написано декілька ікон праведного Артемія на дошках із його старої гробниці. Стружку з тих дощок священник Іоанн ретельно зібрав. Віряни брали її й отримували зцілення.
У 1601 році чоловік на ім’я Панкратій привіз одну зі згаданих ікон у Великий Устюг. Там від тієї ікони зцілилося багато хворих.
6 грудня 1619 року за розпорядженням Новгородського митрополита Макарія мощі праведного Артемія були перенесені в саму церкву.
Через деякий час молитвою Артемія отримав зцілення очей житель міста Холмогори Іларіон Артемієв. Коли Іларіон ревно помолився Святому, то одразу прозрів і побачив його у видінні. Артемій сказав Іларіону, що його зцілює Христос, і повелів поклонитися у Верколі його гробу та розповісти про своє зцілення священнику та селянам.
Патрикій Ігнатьєв, житель села Ківокур’я Устюзького повіту, страждав від грижі. Він помолився святому Артемію, пообіцяв вклонитися його мощам і отримав зцілення.
Однак селянин забув про свою обітницю та до гробу Святого не поїхав. Минуло кілька років, хвороба повернулася й стала ще більше мучити Патрикія. Тоді селянин знову помолився Святому, дав таку ж обіцянку, як і першого разу, й знову отримав зцілення.
Однак гроб Святого він так і не відвідав. Тоді напала на того чоловіка сильна печаль, і очі його осліпли. Він згадав про свою обітницю, розкаявся й пообіцяв виконати її. Святий Артемій втретє зцілив його. Після того Патрикій поспіхом прибув у Верколу, вклонився мощам Святого та привселюдно сповідав свій гріх.
У 1636 році у Верколі зупинявся Афанасій Пашков, що направлявся в Кевролу, куди був призначений воєводою. Той чоловік не вклонився мощам Артемія, а поїхав далі. У Кевролі тяжко занедужав його син і наблизився до смерті. Тоді Афанасій згадав, що не відвідав гробу Святого. Він повернувся у Верколу разом із сином. Там молитвою Святого отрок зцілився.
Після того Афанасій спорудив церкву на честь мученика Артемія на місці знайдення мощей Святого праведного отрока.
Невдовзі сталася пожежа, й церква у Верколі згоріла. Обгорілі мощі Артемія поклали в нову раку, а над ними спорудили каплицю.
Згодом Святий врятував від потоплення Симеона Казарінова та його товаришів, які подорожували Північним Льодовитим океаном. Коли здійнялася сильна буря та не було надії на спасіння, ті люди почали молити Бога та святого Артемія про порятунок. Їхня молитва була почута, і негода на морі вщухла.
У 1648 році цар Олексій Михайлович прислав у Кевролу грамоту. Він наказував помістити мощі Артемія в нову раку. Також він дозволив будівництво монастиря на місці знайдення мощей Святого.
Невдовзі згідно з бажанням царя був заснований монастир, і мощі Святого помістили в церкві, спорудженій Афанасієм Пашковим. У 1793 році в монастирі спорудили кам’яний храм не честь праведного Артемія, де поклали його чесні мощі.
Слава Богу вовіки. Амінь.
