Бажання повчати в церкві – від малодітності

Бажання повчати всіх навколо походить від малодітності. Ми були дуже плідним народом, у сім’ї в середньому було по вісім дітей. І весь свій пафос учительства виливали на них. Зараз у всіх по одній дитині, тому величезний запас цього вчительського духу залишається незатребуваним. І він свербить. Тому люди похилого віку накидаються на тих, хто приходить до храму: не так стоїш, не так ідеш, не такого кольору в тебе колготки (чому вони рожеві?).

А спитай: “А де твої діти?”

– “Ой, та вони не ходять!”

Ця, хоч у рожевих, але прийшла, а її взагалі не ходять. То йди вчи своїх. А боїться! Бо нарветься на хамство.

А тут користується тим, що людина трішки почувається “не у своїй тарілці”. І зразу же на неї накидаються – як дикі джмелі, чий вулик потривожили.

Протоієрей Димитрій Смирнов