– Тому що вони ухиляються від праці. Комфорт – ось що приносить людям хвороби й страждання. У нашу епоху зручності зробили людей тупими. А м’якотілість, зніженість принесла і безліч хвороб.
Як колись люди мучилися, вимолочуючи пшеницю! Яка же це була праця – але ж і хлібець – який же він був тоді солодкий! Хіба можна було побачити десь кинутий шматок хліба? Коли бачили, що впав шматок хліба, люди піднімали й цілували його. Ті, хто пережив окупацію, бачать зайву скоринку хліба і дбайливо відкладають її про запас. А інші викидають зайвий хліб – не розуміють, якою ціною він дістається. Хліб не цінують – викидають його на смітник цілими шматками.
Бог дає людям Свої благословення, але більшість людей не каже за них навіть: «Слава Тобі, Боже».
Бог дає людям Свої благословення, але більшість людей не каже за них навіть: «Слава Тобі, Боже».
Сьогодні все дістається людям легко, без праці.
Нестатки дуже допомагають людям. Відчуваючи в чомусь нестачу, чогось позбавляючись, люди стають здатними зрозуміти ціну того, чого в них не стало. А ті, хто свідомо, з поміркованістю й смиренням позбавляють себе чогось заради Христової любові, відчувають духовну радість.
Відчуваючи в чомусь нестачу, чогось позбавляючись, люди стають здатними зрозуміти ціну того, чого в них не стало. А ті, хто свідомо, з поміркованістю й смиренням позбавляють себе чогось заради Христової любові, відчувають духовну радість.
Якщо хтось, приміром, скаже: «Така-то людина хвора, і тому сьогодні я не буду пити води. Нічого більше, Боже мій, я зробити не можу». І якщо людина зробить це, то Бог напоїть її вже не водою, а солодким прохолодним напоєм – божественною розрадою.
Люди, які страждають, відчувають глибоку подяку за навіть вчинену ними дріб’язкову допомогу. А розпещене чадо багатих батьків нічим не буде задоволене, хоча б мати з батьком і виконували всі його забаганки.
Така дитина може мати все і бути немічною, зриватися, лізти на стінку. Тоді як деякі нещасні дітлахи відчувають величезну вдячність за найменшу допомогу, яку їм надали. Якщо якась добра людина оплачує їм дорогу на Афон, то як же ж вони дякують і їй, і Христові! А від багатьох багатих дітей чуєш: «У нас все є, чому в нас все є?»
Не відчуваючи нестатків ні в чому, вони пхенькають замість того, щоб дякувати Богові та допомагати біднякам. Це найбільша невдячність. У них немає нестачі ні в чому матеріальному, і тому вони відчувають у собі порожнечу.
Батьки дають дітям все готовеньке, і через це діти повстають проти них, йдуть із дому лише з рюкзаком за спиною та тиняються по світу. Батьки дають їм ще й гроші, щоб вони телефонували додому та повідомляли, що в них все добре, але тим наплювати на батьківські прохання. Потім батьки починають їх шукати.
В якогось хлопця було все, але ніщо його не тішило. І от для того, щоб повештатися, він пішов із дому, ночував у поїздах, хоч був із гарної сім’ї. А якщо би в нього була якась робота, і він заробляв би свій хліб у поті чола, то його праця мала б зміст, а він сам був би умиротворений і славословив Бога.
Сьогодні більшість людей не відчуває нестатків. Саме тому в них немає любочестя. Якщо людина не трудиться сама, то й працю інших оцінити не може.
Сьогодні більшість людей не відчуває нестатків. Саме тому в них немає любочестя. Якщо людина не трудиться сама, то й працю інших оцінити не може.
Знайти собі роботу «не бий лежачого», заробляти гроші та після цього шукати собі нестатків – та який у цьому сенс? От шведи, які на все, що потрібно для життя, отримують допомогу від держави і тому не трудяться, – [від неробства] тиняються по дорогах. Уся їхня праця нівелюється, вони внутрішньо неспокійні, тому що зійшли з духовних рейок. Вони безцільно котяться [по життю], як котяться по дорозі колеса, що зіскочили з осі – допоки не попадають у прірву.
Навали сарани, війни, посухи, хвороби – це лихо. І не в тому справа, що Бог хоче в такий спосіб виховати людину. Ні, ці нещастя – наслідок віддалення людини від Бога. Усе це відбувається тому, що людина відривається від Бога. І гнів Божий падає на неї для того, щоб вона згадала про Бога та попросила в Нього допомоги.
…ці нещастя – наслідок віддалення людини від Бога. Усе це відбувається тому, що людина відривається від Бога. І гнів Божий падає на неї для того, щоб вона згадала про Бога та попросила в Нього допомоги.
Та не слід думати, що сам Бог влаштовував усе так, щоб на людину впало те чи інше нещастя. Ні, але Бог, бачачи, до якого рівня доходить злоба людей і знаючи, що вони не зміняться, допускає, щоб сталося нещастя – для напоумлення цих людей. Проте не слід думати, що Бог влаштовує усе це Сам.
Ісусу Навину Бог звелів не винищувати одне поганське плем’я – філістимлян для того, щоб, коли євреї забували Бога, філістимляни ставали для них лихом. Отже, коли євреї віддалялися від Бога, диявол вступав у свої права, підбурював свою «братву» – філістимлян, і вони йшли на євреїв війною. Вони брали єврейських немовлят і розбивали їх об камінь, щоб знищити [усіх].
Але коли вороги напали на Ізраїль, який на той час нічим перед Ним не завинив, то на боці євреїв воював Сам Бог. Він вражав поган градом каміння та знищував їх, тому що в цьому випадку ізраїльтяни мали право на Боже втручання.
Скільки ж обітниць дав Бог за храм Соломона! І, проте, скільки разів цей храм горів і знищувався! Коли ж народ ізраїльський відходив від Бога, пророки починали волати до людей і закликали їх опам’ятатися. Але їхні зусилля були марними: як до стінки горохом.
Люди заспокоювали себе мислячи так: «Коли Соломон збудував храм, Бог послав безліч благословень і сказав, що на цьому місці будуть благословлятися й освячуватися всі люди. Це означає, що все це залишиться непошкодженим – і наші стіни, і наш храм. Таку обітницю дав Бог».
Так, Бог дав таку обітницю, але за умови, що й самі ізраїльтяни будуть жити правильно. Бог дав Благодать храму Соломона. Проте, коли ізраїльтяни переставали дотримуватися заповідей Божих, то за Його волі храм віддавався вогню чи руйнації. А покаявшись, ізраїльтяни знову відбудовували храм.
Наприклад, коли вони відійшли від Бога за царя Седекії, прийшов Навуходоносор, підпалив храм, зруйнував єрусалимські стіни, а євреїв в кайданах відвів у вавилонський полон. Звичайно, у полон забрали й тих, хто був невинний, але ці люди мали чисту нагороду. Ті, чия провина була великою, її спокутували. А ті постраждалі, чия провина була не настільки великою, дістали малу нагороду.
Коли хтось стає причиною гніву Божого і невинні теж страждають.
Коли хтось стає причиною гніву Божого і невинні теж страждають.
Незважаючи на те, що невинних страждальців чекає винагорода, винний у їхніх стражданнях такий самий злочинець, через те [невинні] люди могли б успадкувати Небесне Царство і без мук, тоді як зараз вони мучаться.
Ми повинні знати, що люди віруючі, які дотримуються заповідей Божих, приймають Благодать Божу. А Бог – як би це краще висловитися – «в обов’язковому порядку» допомагає їм у ці нелегкі роки.
Ми повинні знати, що люди віруючі, які дотримуються заповідей Божих, приймають Благодать Божу. А Бог – як би це краще висловитися – «в обов’язковому порядку» допомагає їм у ці нелегкі роки.
Я чув, що в Америці з’явилася нова хвороба. Багато хто з тих, хто живе неприродним, гріховним життям, хворіють і вмирають. А зараз я довідався, що ця хвороба з’явилася і в нас. Бачите, не Бог знищує людей – люди самі винищують свій рід. Самі знищують себе. Тобто не Бог їх карає, але своїм гріховним життям вони самі створюють для себе покарання. І, мабуть, що викорінюються ті люди, життя яких не має сенсу.
– Геронде, а чому не можуть знайти ліки від раку? Цього не допускає Бог чи ж люди самі не просять Божої допомоги?
– Біда в тому, що коли навіть і винайдуть ліки від раку, з’явиться якась інша хвороба. Спершу був туберкульоз – винайшли ліки від туберкульозу – з’явився рак. А якщо Бог допоможе перемогти рак, то з’явиться інша хвороба. Причиною появи нової хвороби будуть самі люди, і кінця-краю цьому не буде.
