День вшанування Оранської ікони Божої Матері
21 травня/3 червня Православна Церква вшановує Володимирівську (Оранську) ікону Божої Матері.
Оранський Володимирський образ Богородиці був явлений людям у 1634 році.
Вотчинник із Нижнього Новгорода Петро Гладков особливо шанував чудотворну Володимирську ікону Богоматері, що знаходилася в Успенському соборі в Москві. За його проханням священник собору Кодрат, що займався іконописом, та іконописець Григорій Чорний зробили список із ікони.
Цей список Петро відвіз у своє рідне село Бочеєво. Через декілька років він отримав у сновидінні повеління спорудити церкву на честь Володимирського образу Богородиці на вказаній йому горі. Петро відправився на пошуки вказаного йому місця. Коли він пробирався через лісову гущавину на шляху до Ораного поля, то побачив вогонь на горі, що називалася Словенською. Це було дивне сяйво, яке стовпом піднімалося до неба. Вотчинник одразу впізнав гору, вказану йому уві сні.
Після цього Петро побував у Москві, де розповів про все патріарху Іосифу та отримав грамоту на будівництво храму на честь Володимирського образу Богородиці.
Спочатку на горі поставили хрест, а потім побудували церкву, в якій і помістили образ Божої Матері. Від святині почали звершуватися чудеса.
Коли звістка про це дійшла до патріарха, він послав архімандрита Печерського монастиря переконатися в дійсності чудес. Архімандрит виконав повеління та сповістив патріарху, що чудеса від чесної ікони Богородиці, яка знаходиться у збудованій Гладковим церкві, справді відбувалися.
Невдовзі про це дізнався від патріарха цар Михаїл Федорович. Він наказав влаштувати при храмі монастир, який почав називатися Оранським. Чесна ікона Богоматері також отримала назву Оранської.
У 1734 році, за наказом імператриці Анни Іоаннівни, іконописець Петро Котома поновив оліфою святиню, після чого її була повернули на своє місце в кам’яний храм того ж монастиря.
Особливо шанувати Володимирську Оранську ікону Богородиці почали з 1771 року. Тоді заступництвом Пресвятої Діви Марії від Нижнього Новгорода відступила епідемія чуми. На той час за проханням місцевих жителів і з благословення єпископа Феофана святиню доставили в місто. З нею пройшов хресний хід довкола Нижнього Новгорода.
Тоді на очах у віруючих зібралася чорна хмара та понеслася за Волгу. Згідно з місцевим переданням, чума не могла поширитися далі тієї вулиці, якою був пронесений чудотворний образ. Вдячні жителі міста пообіцяли щорічно звершувати хресний хід зі святинею з Оранського монастиря. Свою обітницю вони не порушували протягом 150 років.
У 1885 році подружжя Сергія Михайловича та Ольги Миколаївни Руковишнікових пожертвувало кошти на виготовлення для чесного образу нової срібної з позолотою ризи. Вона була прикрашена перлами, діамантами, рубінами, сапфірами, смарагдами та аметистами. Дорогоцінну ризу виготовив у Москві майстер Сазіков. У 1903 році ризу обновили.
Після революції 1917 року монастир закрили, а святиню передали в Нижньогородський історико-архітектурний музей.
У 1995 – 2000 роках була проведена реставрація чудотворного образу. Влітку 2005 року святиню на один день привезли з музею в Оранський монастир на престольне свято. Восени 2008 року Володимирську Оранську ікону Богородиці передали Нижньогородській єпархії. На території Спаського кафедрального собору Нижнього Новгорода її урочисто зустріли священнослужителі та віряни міста.
Згодом святиню помістили у храмі Різдва Пресвятої Богородиці в обителі на честь Володимирської ікони Богоматері в селі Оранки Богородського району Нижньогородської області.
Слава Богу вовіки. Амінь.
