Господь неодноразово через слова Священного Письма говорить, що Він є Бог не мертвих, а Бог живих. Перед Богом усі живі. Апостол Павло пише, що людині належить один раз померти, а потім Суд. Людина має дати відповідь, що робила у своєму тілі живучи – добро чи зло.
Священне Письмо сповіщає, що Господь прийде судити живих і мертвих. І саме в надії на той остаточний Суд, який у Священному Письмі називається Страшним Судом, ми і сподіваємося на Господнє милосердя. Тому православні християни звершують молитви за упокій.
На Богослужінні Троїцької батьківської суботи ми згадуємо не тільки наших рідних, а й усіх людей, які жили на землі.
Якщо поглянемо на богослужбову молитву, яка виголошується в храмі: “Милості Божої, Царства Небесного і прощення гріхів у Христа Безсмертного Царя і Бога нашого просимо”.
Заглянувши у святоотецьку літературу, читаємо, що святитель Кирил Єрусалимський в середині IV століття писав, що великим благом для душі померлого є це християнська молитва, яка пов’язана з Євхаристією.
Ось тому, згідно з богослужбовим статутом, не тільки під час кожного Богослужіння поминаються живі та померлі віряни, але ще є особливі богослужбові дні, що присвячені спільній молитві за упокій. Серед них головною є Троїцька батьківська поминальна субота.
Якщо ми подивимося у богослужбові книги цього дня, то зрозуміємо, що його богослужіння також є особливим. Особливим є канон цього дня, оскільки він перелічує всіх тих людей, за кого звершується молитва.
Дуже добре, якщо є рідні та близькі, які моляться за своїх дідів, прадідів, батьків, братів, сестер, які вже спочили. Але ж є мільйони людей, які помирають, не встигнувши пожити, які помирають внаслідок певних складних життєвих обставин, лих і різних катастроф.
Перед святом Трійці ми згадуємо тих, кому ми завдячуємо своєю вірою
Зрештою, ще одна цікава особливість Троїцької батьківської поминальної суботи – це її розташування у Богослужбовому календарі. Ми маємо свято Трійці, яке називаємо днем народження Православної Церкви.
Навіть суто за людськими традиціями, коли у людини День народження, вона обов’язково згадує своїх батьків. Так от, в переддень Святої Живоначальної Трійці, День народження нашої Церкви, ми обов’язково маємо згадати тих, кому ми завдячуємо нашою вірою.
Перед святом Трійці ми згадуємо тих, кому ми завдячуємо досвідом нашої віри.
Неділя перед Трійцею присвячена спомину Першого Вселенського собору, а разом із цим і спомину всіх Святих отців, яким ми завдячуємо нашою вірою. А перед святом Живоначальної Трійці ми маємо день спомину наших батьків, тобто тих людей, яким ми завдячуємо досвідом нашої віри.
Мабуть кожен із нас мав такий маленький епізод у своєму житті, коли в дитинстві, лежачи у теплому ліжечку ми бачили, що дідусь чи бабуся, чи тато й мама стояли в кутку біля ікон і молилися.
Саме тим людям, які вже покинули цей світ, ми завдячуємо нашою вірою. Ми завдячуємо їм тим, що вони, прожили складні часи ХІХ-ХХ сторіч, але згідно зі словами апостола Павла, віру зберегли й своє життя гідно прожили.
І тому в переддень свята Святої Трійці ми приходимо для того, щоб пом’янути усіх рідних, близьких, знайомих. І особливою є наша молитва за тих, хто не встиг пожити тривалий час, чиє життя перервалося внаслідок певних обставин.
Якщо говорити про сьогодення – особливою є молитва за воїнів, за тих людей, які безвинно загинули під час воєн, у катастрофах, складних обставинах чи на роботі.
Наша молитва за померлих базується на любові
Наша молитва огортає усіх тих, хто не встиг прожити своє життя і сказати: “Господи, дякую” та “Господи, прости”. Наша молитва за померлих базується тільки на одному – на любові.
Єдине прохання до всіх православних християн: не будемо втішали себе середньостатистичними даними про вік людей, кожен наш прожитий день є дуже цінним.
Вчорашній день вже пройшов, завтрашній ще не настав, а тому доки можемо сказати нині, як каже нам апостол Павло, ми повинні звершувати добрі діла та цінувати час, який Господь дарував нам для нашого життя.
Адже рано чи пізно ми також постанемо перед Богом і будемо втішені тим, що своїм прикладом навчили наших дітей, внуків і правнуків молитися за тих, хто вже відійшов у вічність. А вони, пам’ятаючи наш приклад життя, помоляться за нас і попросять милості Божої, Царства Небесного й прощення наших гріхів у Бога.
Таким чином ми всі з роду в рід у Бозі єднаємося у велику родину дітей Христових.
Протоієрей Сергій Ющик
