Апостольський піст

Сьогодні розпочався Петрів піст. Під час нього вірні готуються до дня пам’яті святих первоверховних апостолів Петра й Павла. А чи постили самі апостоли, і яку роль відігравав піст у їхньому житті?

Церковна традиція знає чотири багатоденні пости: Різдвяний, Великий, Петрів і Успенський.

Петрів піст можна назвати серед них особливим, хоч би тому, що, на відміну від усіх інших постів, його тривалість завжди різна. Тривалість Петрового посту може варіюватися від сорока двох днів – і тоді він не поступається Різдвяному та Великому – до лише восьми – і тоді він стає коротшим за двотижневий Успенський піст.

З чим це пов’язано? З тим, що Петрів піст залежить від дати головного свята Церкви – Воскресіння Христового. Чим раніше Пасха – тим раніше й свято Святої Трійці, через тиждень після якої і розпочинається Петрів піст. Чим пізніше Пасха, тим, відповідно, Петрів піст коротший.

Здавалося б, лише два місяці тому закінчився Великий піст із його тривалими богослужіннями та суворими обмеженнями в їжі, навіщо постити ще й перед пам’яттю апостолів Петра та Павла? До того ж на літні місяці випадає ще й досить суворий Успенський піст.

Відповідь на це питання криється в другій назві Петрового посту – Апостольський. Ми постимо за прикладом самих апостолів, у житті яких піст займав дуже важливе місце.

Ми постимо за прикладом самих апостолів, у житті яких піст займав дуже важливе місце.

Вже у Старому Заповіті визначилися головні особливості подвигу посту. Піст став символом покаяння: цар Давид наклав на себе піст після того, як пророк Нафан викрив його в незаконному шлюбі з дружиною Урії Хеттеянина та вбивстві самого Урії (див.: 2Цар. 12:1-16); жителі древньої Ниневії після проповіді пророка Іони «оголосили піст, і вдяглися у веретища, від старого до малого… і сильно волали до Бога, і щоб кожен навернувся від злого шляху свого і від насильства рук своїх»¹.

Окрім цього, піст міг супроводити особливо важливі події або слугувати підготовкою до них. Наприклад, пророк Мойсей, перебуваючи на горі Синай «у Господа сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив; і написав на скрижалях слова заповіту, десятислів’я» ². Сам Господь Іісус Христос перед початком проповіді постив у пустелі «сорок днів і сорок ночей» ³.

Апостоли та перші християни дотримувалися посту, продовжуючи старозавітну традицію, так і наслідуючи приклад Господа Іісуса Христа. Ось приклад із Книги Діянь: «Коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий сказав: “Відділіть Мені Варнаву та Савла для діла, на яке Я покликав їх”. Тоді вони, попостившись і помолившись та поклавши руки на них, відпустили їх» ⁴.

В іншому місці Діянь можна прочитати про те, як Ангел Божий з’являється сотникові Корнилію, коли той постить, і велить йому покликати до свого будинку апостола Петра (див.: Діян. 10:30-32). Апостоли Павло та Варнава, обходячи з проповіддю різні міста, завжди молилися з постом ⁵.

Апостол Павло писав настанови християнським подружжям: «Не ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, до часу, щоб перебувати в пості та молитві, і знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана нестриманістю вашою» ⁶.

Постили апостоли та їхні учні – перші християни. За їхнім прикладом постимо і ми – християни сучасні. Адже кожен із нас є апостолом, тобто проповідником Євангелія серед людей, які ще не просвітилися світлом Христової істини.

Власне, про цей наш обов’язок – бути проповідниками Слова Божого для інших людей – і покликаний нагадувати нам Петрів, або Апостольський, піст.

…про цей наш обов’язок – бути проповідниками Слова Божого для інших людей – і покликаний нагадувати нам Петрів, або Апостольський, піст.

Напевно, у прийдешні дні Петрового посту кожному з нас треба замислитися над тим, що саме ми робимо для проповіді християнської віри? Запитати себе: «Чи виконую я слова Господні – Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» ⁷?

Саме своїми добрими справами, здійсненими в ім’я Господнє, кожен із нас може проповідувати, може свідчити та відкривати іншим людям глибину християнської віри й скарб євангельського слова. У цьому наше апостольське покликання.

А піст, як ми бачили з наведених прикладів, має бути засобом, який допомагає нам у справі цієї проповіді.

Священник Василь Куценко