Піст – час спокус?
Чи правда, що під час посту на людину нападають спокуси? Чи варто цього боятися?
Багато хто з православних думають про піст як час особливих спокус і бояться не витримати їх.
Відповідь:
– Так буває, звичайно, тому що якщо ми живемо духовним життям, намагаємося жити духовно, то, як каже апостол Павло, «наша боротьба не проти плоті та крові, а проти духів злоби піднебесних» 1Еф. 6:12. І якщо ми трудилися в духовному житті, то, безумовно, ми зустрічаємо нападки, ми зустрічаємо опір. У різних напрямках.
Крім бісівського опору, буває і внутрішній опір, тому що наша гординя, наш гріх повстає в нас і хоче занепалого життя, хоче гріховного життя.
Ми зустрічаємо опір у світі людей, які живуть за іншими законами, за іншими канонами. Вони не приймають нас, вони дратуються на нас, вони роблять нам зауваження, вони не виявляють до нас любові, уваги, якої нам хотілося б. І, звичайно, ми зустрічаємо опір цих «духів злоби піднебесних», і буває нелегко.
Приходять думки, приходять погані почуття, бувають різні важкі обставини. Але, у будь-якому випадку, будь-яка спокуса… А що таке спокуса? Це випробування людини. З одного боку, Господь нам не дає спокуси, Він тільки підпускає їх, а спокушуємося ми самі через свою неміч, свою гріховність.
Але все-таки, долаючи ту чи іншу спокусу, ми завжди зростаємо в духовному житті. Спокуса – це маленька сходинка. Якщо ми склали іспит, перейшли на цю сходинку – ми стали трохи вище над землею.
Спокуса – це маленька сходинка. Якщо ми склали іспит, перейшли на цю сходинку – ми стали трохи вище над землею.
Потім у міру нашого зростання Господь посилає ще якесь випробування.
Господь не посилає, а допускає, скажімо так, ще якусь спокусу. Ми при сприянні Божої допомоги насилу, зі скорботами, але якось подолали і її – і знову піднялися ще трохи вище, ще стали трохи ближче до Бога. І так відбувається це сходження. Воно, з одного боку, важке, тому що доводиться багато терпіти, але сказано, що той, хто «перетерпів до кінця спасенний буде».
Але, з іншого боку, вони й легкі, бо Господь не залишає нас у важких, нестерпних спокусах. І чим більше людина трудиться, чим більше вона терпить, тим частіше до неї приходить Божа допомога.
І чим більше людина трудиться, чим більше вона терпить, тим частіше до неї приходить Божа допомога.
І чим більше у неї буває радості в житті, тим більше буває у неї миру душевного, тим більше буває благодатного, внутрішнього вільного, по-хорошому, від гріхів передусім стану.
