День пам’яті преподобномучениці Февронії

25 червня/8 липня Православна Церква вшановує пам’ять преподобномучениці Февронії.

Свята діва Февронія подвизалася в жіночому монастирі під керівництвом ігумені Врієни в асирійському місті Сіваполі. Врієнна була тіткою Февронії та виховувала її з 2-річного віку.

Коли дівиця підросла, ігуменя почала хвилюватися через її незвичайну красу. Вона багато думала над тим, як зберегти Февронію від спокус світу, а тому й порадила дівиці дотримуватися більш суворого посту, ніж інші насельниці обителі.

Февронія й сама прагнула умертвити свою плоть і ніколи не їла й не пила до ситості. При цьому вона багато працювала та мало спала. Постіллю її була гола коротка дошка або земля. Також вона старанно читала Святе Письмо і відрізнялася допитливістю та гострим розумом.

Ігуменя Врієнна так берегла дівицю, що та ніколи не бачила ні мирських людей, ні їхнього вбрання. Серед народу Февронія була відома своєю доброчесністю.
Якось у монастир прийшла шанована молода вдова Ієрія, що дотримувалася елінської віри. Вона багато чула про святу дівицю й зі сльозами просилаи ігуменю, щоб Февронія своїми повчаннями наставила її на путь істини.

Врієнна послухалася її та привела вдову в чернечому вбранні до Февронії. Всю ніч вони читали Божествені книги. Ієрія настільки переконалася, що увірувала в Христа і навернула до істинної віри своїх близьких.

Тим часом у Римі помер епарх Анфім. Після нього сан епарха імператор Диоклетіан пообіцяв його сину Лісімаху за умови, що він викорінить християнську віру на Сході імперії. Сам Диоклетіан чув про прихильність Лісімаха до християн, а тому вирішив його випробувати на ділі.

Будучи дуже юним, Лісімах нічого не заперечив царю і разом зі своїм дядьком Селіном та комітом Прімом відправився виконувати його наказ.

Селін із великою ненавистю знищував християн, а Лісімах, матір якого була християнкою, та Прім засмутилися через це. Вони змовилися між собою і наперед посилали довірених людей у ті місця, куди мали прийти, щоб попередити християн про небезпеку.

Так вони дійшли й до міста Сіваполя. Заздалегідь попереджені християни разом із єпископом та кліром поспішили покинути місто. Монахині ж у монастирі Врієнни також просили у своєї ігумені дозволу втекти від гонителів. Вона розповіла їм про мученицький подвиг за Христа і відпустила. Ігуменя залишилася у монастирі лише з Февронією, що тоді хворіла, та монахинею похилого віку Фомаїдою.

Февронія не бажалала покидати обитель і прагнула постраждати за істинну віру.
Невдовзі святу діву дійсно взяли на муки. Жорстокий Селін запропонував їй навернутися до елінської віри й стати дружиною Лісімаха. Як придане, він обіцяв дівиці всі свої маєтки, бо не мав ні дітей, ні дружини. На це Февронія відповіла, що має Безсмертного Жениха і у придане все Небесне Царство. Розлючений відповіддю святої Селін наказав її катувати.

Спочатку дівицю поклали на землю, розвели під нею вогонь, а потім почали бити палками по хребту.

Потім святу повісили на дереві й залізними гребенями стругали її тіло, а рани обпалювали вогнем. Народ просив Селіна пощадити діву, однак той був невблаганний.
Після цього мучениці вирвали 17 зубів, і мучитель знову пропонував їй визнати віру в богів. На це свята сказала Селіну, щоб він не загороджував їй вхід до Небесного Жениха і скоріше звільнив її від тлінної плоті.
Тоді за повелінням злобного ката мучениці відрізали соски й почали спалювати її утробу, через що її нутрощі стліли. В цей час коміт Прім запитав у Лісімаха, чи не пора припинити муки дівиці. На це Лісімах відповів, що її муки принесуть користь багатьом, хто дивиться на них, і йому самому будуть на спасіння.
Ієрія ж, наставлена Февронією на шлях істини, докоряла мучителю. Він хотів віддати на муки і її, але, стриманий порадою своїх друзів, вирішив не спричиняти Ієрії шкоди через її благородне походження.
Потім Селін наказав відсікти Февронії руки та ноги. Оскільки мучениця й після цього катування довго не помирала, її обезголовили. Так свята Февронія віддала Богу свою душу.
Коли Лісімах зі своїм дядьком повернувся до палацу, то закрився у спальні та гірко плакав. Селін же раптом сильно злякався, онімів, заричав, як віл, вдарився головою об мармурову колону і впав мертвим. 

Лісімах наказав винести тіло дядька за межі міста і похоронити за елінським звичаєм. Останки Февронії перенесли в її монастир і поховані з честю.

Після цього Лісімах та Прім відреклися від світу та прийняли чернечий постриг. Ієрія також стала черницею та подвизатися під керівництвом Врієнни.
Біля гробу святої Февронії відбувалися численні зцілення хворих, через що багато язичників увірувало в Христа.

Невдовзі  на честь мучениці спорудили храм, куди єпископ хотів перенести її мощі. Однак чудесні знамення показали, що Февронія бажає своїм тілом почивати в монастирі, й у храм вдалося перенести тільки один зуб святої. Від цієї маленької часточки мощей Февронії також звершилося багато чудес.
Слава Богу вовіки. Амінь.