День пам’яті преподобного Сисоя Великого

6/19 липня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Сисоя Великого.

Святий Сисой, який з юного віку полюбив Бога, подвизався в єгипетській пустелі. Своїм життям він уподібнювався ангелам і постійно перебував у пості та молитві.

Жив святий на горі, де колись звершував свої подвиги святий Антоній Великий. З допомогою благодаті Божої преподобний творив великі чудеса.

Якось один чоловік йшов разом зі своїм сином до святого Сисоя за благословенням. Сталося так, що в дорозі отрок помер, і батько приніс його у келію преподобного мертвим.

Коли святий помолився Богу та благословив їх, чоловік вийшов, а хлопчик залишився лежати біля ніг святого. Сисой подумав, що дитя чекає благословення, а тому сказав йому встати та йти з келії.

Тієї ж миті отрок ожив і пішов за своїм батьком. Обрадуваний батько повернувся з сином до преподобного і почав дякувати йому. Тільки тоді святий зрозумів, що воскресив померлого, і через це дуже засмутився. Він хотів уникнути мирської слави, а тому попросив не розповідати нікому про це чудо до його смерті.

Коли братія запитала у преподобного Сисоя, чи достатньо одного року для покаяння, святий відповів, що Господь прийме й трьохденне покаяння, якщо людина щиро покається.

Один монах запитав у святого, що йому робити, бо він впав у гріх. Сисой відповів, що йому потрібно виправитися, і тоді він врятується. Однак той брат повідомив, що він виправився, а потім знову згрішив. Святий на це сказав, щоб він знову виправився. Потім монах запитав, допоки буде тривати його падіння та виправлення, і старець відповів, допоки смерть не застане його в добрі чи злі, через що й потрібно постійно виправлятися.

У святого Сисоя був учень на ім’я Аполос, якого спокушали уві сні біси. Вони являлися йому в образі архієреїв та хіротонісали його в єпископа. Через це учень почав просити у старця дозволу піти в місто до святителя, щоб прийняти від нього священницький сан.

На це Святий говорив Аполлосу, щоб він не шукав сану вищого, ніж того, якого він гідний. Тоді Аполос потай залишив старця і пішов у Олександрію до своїх родичів, щоб із їхньою допомогою отримати священство.

На шляху учню Сисоя явився високий мерзенний сморідний біс. Він мав чорну шкіру та був оголений і схожий водночас і на чоловіка, і на жінку. З великою безсоромністю нечистий дух почав обіймати та цілувати нещасного Аполоса, який намагався вирватися з його рук.

Коли Аполос виривався, біс казав йому, що любить його, бо він виконує його волю, і буде супроводжувати його, поки той не задовольнить усі його бажання.

У такій напасті Аполос почав молитися Богу, щоб Він врятував його за молитви святого Сисоя. Коли монах молився, біс відійшов від нього, прийняв вигляд голої жінки і почав схиляти його до гріха. Він говорив Аполосу, що той багато заспокоював його своїми сердечними помислами. Потім нечистий дух повідомив монаху, що хотів зробити його єпископом, але молитви Сисоя відганяють його, і після цих слів зник.

Охоплений жахом Аполос пішов назад до святого, розказав йому про все, що сталося, покаявся і попросив прощення. Про те, як допомогли йому молитви старця, Аполос розповів і братії. Після 60-річного подвижництва в пустелі святий наблизився до своєї смерті. Перед самою кончиною лице його просяяло, і він сказав, що бачить преподобного Антонія. Обличчя його сяяло все яскравіше та яскравіше, і він розповідав, що бачить пророків, апостолів та ангелів.

Коли обличчя преподобного стало, як сонце, він побачив Господа і віддав Йому свою святу душу. Цієї ж миті з’явилася блискавка, і приміщення, де помер Сисой, наповнилося пахощами.

Кончина святого настала в 429 році.
Слава Богу вовіки. Амінь.