Дитина та хула на святиню

Діти, будьте у всьому слухняні батькам своїм, бо це до вподоби Господу. Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб ті не впали у відчай, та не перестали вас слухати.¹Кол. 3:18-21

— Герондо, одна мати спитала нас, що їй робити. Її дочка хулить Пресвяту Богородицю.

— Нехай вона розбереться, з чого починається зло. Іноді у таких випадках винні батьки. Поводячи себе погано, самі батьки шкодять своїм дітям, і ті починають розмовляти безсоромно.

Нехай вона (мати) розбереться, з чого починається зло. Іноді у таких випадках винні батьки. Поводячи себе погано, самі батьки шкодять своїм дітям, і ті починають розмовляти безсоромно.

Потім вони починають приймати бісівський вплив і [на спроби їх вгамувати] реагують просто огидно. В інших випадках батьки вважають, що вони можуть насильницьким шляхом зробити своїх дітей кращими. Підмішується егоїзм, і батьки починають розмовляти з дітьми з роздратуванням і гнівом, тоді як вони завжди повинні поводитися з ними по-доброму.

Сьогодні одна жінка довела мене до білого каління! У неї одна дитина, і вона її без жалю б’є. Від страху нещасний малюк тремтить, не може говорити, перебуває у стані нервового виснаження.

«У ньому біс», – стверджує ця жінка й залишає свою дитину голодною – нібито для того, щоб біс вийшов.

“Я не даю йому їсти, – пояснила вона, – щоб він звільнився від нечистого духу”.

— Слухай,— кажу,— а голова на плечах у тебе є? Дай дитині поїсти. І роби так, щоб вийшли нечисті духи, що сидять у тобі самій. Це ти стала причиною того, що твоя дитина так понівечена.

В дитині немає біса: вона тремтить, бо боїться тебе, бо ти її б’єш! Причащаєш ти її регулярно?

—  Ні, —  відповідає. Ну, як тут бути? Спробуй з такою домовися!

— Геронда, може, вона каже, що в дитині біс, бо дитя іноді погані слова говорить і блюзнить?

— Бридкословить і блюзнить! Та коли ця мати своїм насильством мало не душить її, то дитина й сама не розуміє, що робить. Як шкода цього нещасного! Його мати одержима нечистим духом, а не він.

Як би там не було, у день Страшного Суду ми побачимо дивовижні речі! У роки ідолопоклонства матері спалювали своїх дітей перед статуєю Молоха, щоб у такий спосіб взяти участь у славослов’ї «бога»!

Якби ці жінки знали Істинного Бога, то які жертви вони б Йому приносили! У день Страшного Суду ці жінки матимуть пом’якшуючу провину обставини, бо вони були полонені злом.

Проте, які пом’якшувальні обставини матимуть нинішні матері з байдужістю, які байдуже ставляться до власних дітей? Бог скаже їм: «Ви знали істинного Бога, ви були хрещені Святим Хрещенням. Ви стільки почули, стільки взнали. Сам Бог розіп’явся, щоб вас спасти.

…які пом’якшувальні обставини матимуть нинішні матері з байдужістю, які байдуже ставляться до власних дітей? Бог скаже їм: «Ви знали істинного Бога, ви були хрещені Святим Хрещенням. Ви стільки почули, стільки взнали. Сам Бог розіп’явся, щоб вас спасти. Але що ви зробили самі? Вам було ліньки відвести ваших дітей до Церкви, щоб причастити їх!

Але що ви зробили самі? Вам було ліньки відвести ваших дітей до Церкви, щоб причастити їх! Ідолопоклонниці думали, що Молох —  це справжній бог, і приносили йому в жертву навіть своїх дітей. А що зробили ви?

За батьківські помилки розплачуються діти! Деякі батьки руйнують своїх дітей. Але Бог не  несправедливий. Він має велику й особливу любов саме до тих дітей, які в цьому світі зазнали несправедливості — від батьків або від когось ще.

Якщо причиною того, що дитина йде кривою доріжкою, стають її батьки, то Бог не залишає таку дитину, тому що вона має право на Божественну допомогу. Бог влаштує все так, щоб допомогти їй.

Якщо причиною того, що дитина йде кривою доріжкою, стають її батьки, то Бог не залишає таку дитину, тому що вона має право на Божественну допомогу. Бог влаштує все так, щоб допомогти їй.

І ось ми бачимо, як деякі юнаки — та й не лише юнаки, а й люди похилого віку — в якийсь момент різко повертаються до добра.

Я пам’ятаю такий випадок. У сім’ї було двоє дітей. Батько, мати і дочка були байдужими до віри та Церкви. Син спочатку сплутався з якоюсь марксистською організацією. Там йому було не до душі, й він прибився до індуїзму. Там йому теж не сподобалося, і він приїхав на Святу Гору. Він часто приходив до мене в каливу, відвідував інші келії. Його батьки весь цей час повторювали: «Христе мій! Пресвята моя Богородиця! Збережіть нашу дитину». Хлопець виявився непридатним для чернецтва. Поживши якийсь час на Афоні, він прийшов до тями, духовно зміцнився, повернувся додому і духовно допоміг батькам. Зараз я бачу, як його батько приїжджає на всеношні молитви серед найперших. У своєму парафіяльному храмі він читає початковий псалом, вдома читає Вечірню, Повечірря, співає молебний канон.

Як Бог розставив усе на свої місця! Диявол хотів зробити зло, але Бог, згладжуючи це зло, то з того, то з іншого боку, вивів цих людей на вірну дорогу.

Прп. Паїсій Святогорець. Слова