День пам’яті мученика Іуліана

28 липня/10 серпня Православна Церква вшановує пам’ять мученика Іуліана.

Святий Іуліан постраждав за Христа під час царювання нечестивого імператора Антоніна (138 – 161 рр.). Ігемоном італійської провінції Кампанії тоді був запеклий язичник Флавіан. Він наказав по усій провінції затримувати та приводити до нього на суд християн.

За наказом ігемона схопили й Іуліана, що прийшов у Кампанію з Далмації, аби навертати ідолопоклонників до істинної віри. Іуліан був юнаком, але відрізнявся мудрістю, душевною та тілесною красою.

Біля міста Анагнія він зустрів воїнів Флавіана і по-християнськи привітав їх. Вони одразу ж зрозуміли, що юнак – християнин, і почали розпитувати його про походження та віру. Святий сміливо сказав, що вірує в Господа Іісуса Христа, переконує людей шанувати Його та готовий померти за Нього.

Здивовані сміливістю Іуліана воїни зв’язали його та повели до ігемона в місто Атіну. При цьому вони били святого та говорили, що подивляться наскільки правдивими є його слова про бажання померти за Христа.

Мученик Іуліан молився Богу й почув Голос із Небес, який казав йому не боятися та пообіцяв дати сили та мужність.

Коли святого привели до ігемона, то останній наказав ув’язнити його в темниці, що називалася «Холодний рів». Там мученика протягом семи днів морили голодом та спрагою, але його зміцнював Господь його.

Іуліану являвся Ангел Божий, що розмовляв із ним і годував небесною їжею.
Невдовзі розпочався публічний суд, і мученика привели на допит. Ігемон запитав у нього, чи не соромно йому, такому гарному та чесному юнаку, поклонятися розіп’ятому на хресті назарянину, а потім почав схиляти його до ідолопоклонства.

На це святий відповів, що нехай соромляться ті, хто поклоняється мерзенним богам, які насправді є бісами.
Слова мученика розлютили ігемона, і він наказав розтягнути святого на дереві та бити. Святий Іуліан молився Богу та знову почув Голос із Неба, який сказав йому не боятися та мужньо стояти в подвизі.
Підбадьорений благодаттю мученик почав закликати присутній народ відвернутися від богів, які зроблені людськими руками, та пізнати Істинного Бога – Творця неба та землі. Таким чином святий навернув до християнської віри більше тридцяти мужів, а потім його вдруге ув’язнили.

Наступного дня привели на суд над Іуліаном продовжився й він знову показав непохитність своєї віри. Тоді ігемон наказав повішати святого на дереві, бити та стругати залізом. Однак дивним чином руки катів ослабли й почали боліти, через що вони навіть не могли тримати знаряддя катувань.

Водночас із цим Флавіану сповістили, що зруйнувався храм бога Серапіса, і всі ідоли, що були в ньому, розсипалися. Ця звістка здивувала та посоромила ігемона й інших язичників, а християни, які знаходилися серед натовпу, зраділи.

Розлючені ідолопоклонники зажадали смерті Іуліана, якого називали волхвом. Ігемон наказав обезголовити святого на місці зруйнованого храму.

Перед своєю стратою мученик помолився Богу й Голос сказав йому, що молитва його почута, і покликав у Вишні Обителі. Тоді святий схилив свою голову та прийняв смерть за Христа.
Слава Богу вовіки. Амінь.