Молитва як преображення душі
Завжди радійте, невпинно моліться, за все дякуйте, бо це Божа воля в Іісусі Христі щодо вас.1Сол. 5 -16
Прийшовши до Бога, людина часто чує, що молитва – найголовніше в житті. Не всім відкривається глибоке значення цих слів. Початківцям на початку їхнього церковного життя складно зрозуміти те, навіщо підносити свої молитви, повторювати ранкове й вечірнє правило, складно долати втому на багаточасових богослужіннях, які «вистоюються» без розуміння того, що відбувається.
«Молитва багато змінює», — чуємо ми, але не розуміємо. Ці слова звернені до кожного з нас через голос Першосвятителя, єпископа, священника, може, просто близької людини, яка глибоко вірить. І вони не повинні проходити повз нас.
Людина не може залишатися байдужою до тієї християнської традиції молитовного подвигу, якій майже дві тисячі років. Людина просто повинна молитися та залишатися християнином, на якій би стадії духовного розвитку вона не знаходилася.
Якщо запитати, чому і для чого ми читаємо одні й ті самі ранкові та вечірні молитви, варто зупинитися на кількох аспектах.
По-перше, це молитви, які написані святими людьми, тобто тими, хто вже під час свого життя зміг здобути ту благодать Всесвятого Духа, яка вже тут, на землі, наблизила їх до Небесного Царства.
По-друге, ніхто не забороняє людині молитися своїми словами, але завжди слід пам’ятати, що в цих молитвах, які зібрані в молитвослові, і які пропонує нам Церква, сконцентровано все те, про що людина може попросити Бога, в чому може покаятися, й про що може подякувати Всевишньому за всі Його благодіяння, якими Він обдаровує нас.
Молитва може змінити долю людини, молитва може змінити долю тих, за кого моляться, молитва може багато.
Молитва може змінити долю людини, молитва може змінити долю тих, за кого моляться, молитва може багато.
І тому Православна Церква, сповідуючи апостольське вчення, завжди згадує слова первоверховного апостола Павла: «…Безперервно моліться, за все дякуйте Богові» 21Фес. 5:17-18).
Дуже важко стати на шлях безперервної молитви. Молитва – це надія та засіб для життя. Молитва – це дихання, яке не може залишити людину одну. Молитва – це спілкування з Богом, Який не дозволить нам загинути, якщо ми будемо щиро і без нарікання бажати зустрітися з Ним, побачити Його славу і прийняти все те, що Він для нас приготував.
Молитва – це надія та засіб для життя. Молитва – це дихання, яке не може залишити людину одну. Молитва – це спілкування з Богом, Який не дозволить нам загинути, якщо ми будемо щиро і без нарікання бажати зустрітися з Ним, побачити Його славу і прийняти все те, що Він для нас приготував.
«Потрібно починати з початку, тобто молитися з увагою та благоговінням, з метою покаяння, дбаючи тільки про те, щоб ці три якості постійно сприяли молитві», — каже нам святитель Ігнатій Брянчанінов.
Якщо ми справді будемо молитися уважно, благоговійно, вдумливо у кожне слово, намагатимемося впоратися зі всілякими спокусами, які тільки можуть виникати під час молитви, то у нас обов’язково одразу виникне почуття покаяння, а воно неодмінно призведе до більшого — до вміння молитися, причому молитися завжди.
Тоді стане зрозумілим, що молитися потрібно не тільки за себе й не лише за те, щоб Господь одного тебе привів до Царства Небесного, а й за тих, хто поруч із тобою — за рідних, близьких, друзів. А наслідком такої молитви прийде вміння молитися за ворогів щиро та від щирого серця.
Молитва змінює багато в душі людини. А полюбити свого ворога, полюбити людину, яка тебе образила, пробачити її — це найвищий ступінь молитви за інших.
…полюбити свого ворога, полюбити людину, яка тебе образила, пробачити її — це найвищий ступінь молитви за інших.
Господь обов’язково нас тоді почує. Чисте серце й бажання спасіння для інших – це те, що Богові потрібно від нас і те, до чого ми всі покликані.
Молитви, які ми підносимо, — це те, без чого ми не можемо жити. Молитва – це насправді те повітря, яке допомагає нам подолати скорботи, подякувати Богові за те, що Він дає нам можливість жити.
Завдяки молитві ми стаємо причетними до нової таємниці — таємниці буття Церкви. Ми каємося в тому, що за своєю неміччю не можемо в повній мірі виконати всі Його заповіді, але при цьому сердечно намагаємося прийняти Бога, віддатися Його святій волі, й, найголовніше, молитися невпинно, молитися коли важко і коли добре, молитися під час богослужіння й у домашній молитві, слухаючи кожне слово, написане Духом Святим через угодників Божих для нас.
І тоді всі ми обов’язково зрозуміємо, що молитва багато змінює. Тоді ми відчуємо силу молитви. І тоді вона стане для нас не просто набором слів, прохань та подяк, а живим засобом для досягнення вічних благ у Царстві Небесному.
Ієромонах Інокентій (Підтоптаний)
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)
