Умова, за якої Господь приймає покаяння

Розповідав старець: «Єпископу одного міста повідомили, що поміж одружених жінок-християнок дві ведуть розпусне життя. Засмутила єпископа ця новина. Підозрюючи, що, можливо, й інші поводять себе подібним чином, він звернувся з молитвою до Бога та благав вирішити непорозуміння, чого й удостоївся. Умова покаяння…

Після звершення Літургії, коли присутні приступали по черзі до прийняття святих Тайн, єпископ побачив по обличчю кожного вірянина стан його душі, яким гріхам хто піддається. Обличчя грішних чоловіків бачив він чорними, нібито вони вигоріли від спеки, а очі їхні були червоні, криваві.

У інших людей обличчя були світлими, а одяг яскраво білим. Тіло Господнє одних, що приймали Його, палило та обпікало; інших просвітлювало та робило подібними до світла. Те світло входило в уста та розливало сяйво по всьому тілу.

Поміж тими мужами були й пустельники й ті, хто перебував у подружньому житті. Після чоловіків почали приступати (до Причастя) жінки.

І поміж ними єпископ побачив одних із чорними обличчями, з червоними, кривавими очима, інших з обличчями білими та світлими. Серед інших жінок підійшли й ті дві, яких звинувачували перед єпископом: тому він звернув на них особливу увагу.

Він побачив, що вони приступають до святого Таїнства зі світлими та чесними обличчями, зодягнені в мантії надзвичайної білизни. Коли вони стали причасницями таїнства Христового, то їх ніби осяяло світло.

Знову почав молитися єпископ. Він благав Бога пояснити йому в одкровенні, те, що він побачив.

Перед святителем представ Ангел Господній і наказав запитувати його. Святий єпископ одразу запитав про двох жінок, чи було справедливим звинувачення проти них. Ангел відповів, що все, сказане про них, правда.

Тоді єпископ заперечив Ангелу: «Як же тоді, коли вони причащалися тіла Христового, їхні обличчя сяяли, на них були білі мантії, і від усього їхнього образу випромінювалося невимовне світло?»

Ангел відповів: «Це тому, що вони розкаялися у вчинках своїх і відступили від них. Вони сльозами, зітханнями та сповіддю зробилися достойними Господнього дару. Також вони дали обітницю, якщо отримають прощення за минулі гріхи, то ніколи не дозволять собі порочної поведінки. За це удостоїлися вони Божественної переміни, розрішення від гріхів, з того часу живуть стримано, благочесно та праведно».

Єпископ дивувався не стільки перемінам в жінках – це трапляється з багатьма – скільки дару від Бога, Який не лише визволив їх від вічних мук, але навіть сподобив благодаті.

Ангел сказав йому: «Справедливо дивуєшся, як людина! Але Господь і Бог наш і ваш по природі Своїй благий і милосердний. Він тих, хто залишає свої гріховні вчинки і приступає  до Нього через Сповідь не тільки визволяє від вічної муки, але й надає почесті.

Бо так полюбив Бог світ, що віддав за нього Сина Свого Єдинородного ¹(Інн. 3,16). Син Божий, коли люди були ворогами Його, зволив померти за них ² (Рим.5, 8): тим більше звільнить їх від пекельної кари, коли вони стали домашніми Його та приносять покаяння за вчинки, що здійснили; Він надасть їм насолоду блаженством, яку Сам приготував для них³(Інн.14, 3). Знай же, що жоден гріх людський не перемагає Божого милосердя, тільки-но людина покаянням очистить зроблені гріхи добрими ділами.

Знай же, що жоден гріх людський не перемагає Божого милосердя, тільки-но людина покаянням очистить зроблені гріхи добрими ділами.

Всеблагий Бог знає неміч нашого роду, міць пристрастей, силу та хитрість диявола, – прощає, як синам, людям, що впадають в гріховні вчинки, чекає їхнього виправлення, довготерплячи їм.  Коли ж вони навертаються та благають благість Його, сходить, як до немічних, визволяє від мук їхніх і дарує блага, приготовані для праведних».

Єпископ знову сказав Ангелу: «Прошу тебе: поясни мені також значення різного вигляду, який мали обличчя тих, що грішать по різному. Щоб я, дізнавшись про це, повністю звільнився від невідання».

Ангел сказав йому: «Ті, в кого лиця світлі та радісні, живуть у стриманості, чистоті та правді, скромні, співчутливі та милосердні. Ті ж, у кого обличчя чорні, віддані розпусті та іншим беззаконням. Ті, в кого очі були червоними та кривавими, живуть в злобі й неправді, люблять обманювати, лукавствувати…  злослівники та людиновбивці».

Ангел додав: «Допомагай тим, кому бажаєш спасіння. Для цього саме й удостоєна бути почутою молитва твоя, щоб, просвітлений видінням, ти пояснив учням своїм гріхи, щоб виправляв їх настановами та вмовляннями, наближав їх через покаяння, до Того, Хто помер заради них і воскрес із мертвих – до Господа Іісуса Христа.

По мірі сил, наполегливості та любові до твого Господа, опікуйся ними, щоб вони наверталися від гріхів своїх до Бога, кажи їм відкрито, яким гріхам вони віддані, та вмовляй їх, щоб через це не впадали у відчай щодо спасіння свого.

Коли вони принесуть покаяння та навернуться до Бога, – отримають спасіння душам своїм та багатство майбутніх благ. А ти, уподібнюйся до Господа твого, Який залишив небо та зійшов на землю для спасіння людей, і отримаєш велику нагороду.

Примітка святителя Ігнатія Брянчанінова: “Умова, яка пропонується в Євангелії та в Отецьких писаннях, умова, за якої покаяння приймається, і тому, хто кається дається прощення, повторюється і в цій оповіді. Умова дійсності покаяння полягає в тому, щоб той, хто кається, залишив свої смертні гріхи та більше не впадав у них”.

Святитель Ігнатій (Брянчанінов). Отечник

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)