Свято Преображення Господнього

19 серпня /6 серпня Свята Православна Церква святкує День Преображення Господнього. Це свято встановлене в пам’ять Преображення Господа нашого Іісуса Христа перед учнями на горі Фавор.

Історія святкування свята

Преображення Господнє святкувалося християнами вже в IV столітті. Про це свідчать повчання прп. Єфрема Сиріна та свт. Іоанна Златоуста. 

 З VII сторіччя до нас дійшло слово на Преображення Господнє   прп. Андрія Критського (635-680 рр.). У цьому слові термін   «Преображення» розглядається не тільки в догматичному сенсі, а   й у сенсі урочистого свята Церкви.

 У VIII сторіччі прп. Іоанн Дамаскін і прп. Косма Маіумський склали   ряд стихир і канони, якими Православна Церква прославляє подію  свята й зараз.

Про подію славного Преображення розповідається в трьох Євангеліях: від Матфія (17: 1-6), Марка (9: 1-8), Луки (9: 28-36).

Свідчення про Преображення у Святому Письмі

Незадовго до Своїх вільних страждань Господь Іісус Христос сповістив Апостолам про те, що Йому належить йти в Єрусалим, там постраждати від книжників і фарисеїв і бути убитим. Ці слова дуже засмутили учнів Христових.

Апостол Петро почав перечити Господу Іісусу. Він говорив: «Милосердний Ти, Господи: не має бути Тобі цього». Тоді Іісус, щоб дещо втішити Апостолів, пообіцяв показати декотрим із них Свою Небесну Славу, а тому сказав, що серед них є ті, які не помруть, допоки не побачать Сина людського, що йде у Царстві Своєму: «… Істинно кажу вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі»¹Мк. 9: 1.

Ця розмова Христа з учнями відбувалася в Кесарії Филиповій, коли йшов 3-й рік Його проповіді та 33-й рік із часу Його народження Дівою Марією.
Через шість днів після цього Син Божий помандрував у Галілейську землю, де надвечір зійшов на гору Фавор разом із трьома найближчими учнями – Петром, Іаковом та Іоанном. Решта апостолів і народ, що йшов за Господом, залишилися під горою.

Гора Фавор розташовувалася за сім верст від Назарету. На Фаворі Христос трохи відійшов від Своїх учнів і на пагорбі молився Богу Отцю. Тим часом Петро, Іаків та Іоанн, втомлені важким сходженням та тривалою молитвою, заснули. На світанку Господь преобразився й засяяв славою Свого Божества. Лице Господа Іісуса сяяло, як сонце, а ризи були білими, як сніг ²Мф. 17: 2-9. Перед Ним предстали пророки Мойсей та Ілля, з якими Він розмовляв про Свої вільні страждання. Там учні побачили преображення Господнє й дуже злякалися.

 Під впливом Духа Святого Петро, Іаков та Іоанн впізнали в мужах, які розмовляли з Христом, Мойсея та Іллю й зрозуміли, про що Господь говорить із ними. Апостоли бачили Славу Христову в такій мірі, в якій її може бачити земна людина.

Коли розмова Іісуса з пророками звершувалася, Святий Дух відкрив це апостолам. Апостол Петро дуже засмутився, що не зможе більше споглядати Славу Христову та Пророків, і просив Господа, щоб їм залишитися там. Він казав Господу, що добре їм бути тут і, якщо Він хоче, вони зроблять три намети: один Йому, один Мойсеєві й один Іллі. Сам же Петро не розумів, про що говорить.

Тієї ж миті апостолів осінила світла хмара й почувся Голос, який казав: «Це Син Мій улюблений, Того слухайтеся». Від великого страху учні Христові впали на землю, а коли піднялися, то вже не побачили ні Слави Господньої, ні пророків.

Господь Іісус заповідав їм нікому не розповідати про цю подію, допоки Він не воскресне з мертвих.

Богослов’я свята

Преображення – явлення Сина, під час якого Отець свідчить голосом з світлої хмари Святого Духа – є одкровенням всіх іпостасей Святої Трійці.

Ця Євангельська подія показує, що в Іісусі Христі з’єднані два єства, тобто природи: божественне та людське. Під час Преображення божественна природа Христа не змінювалася, але з’явилася в Його людській природі. За словами святителя Іоанна Златоуста, воно відбулося, «щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого та майбутнє пришестя Христа на хмарах у славі з ангелами».

Символічним є й явлення пророків Мойсея та Ілії. За висловом того ж святого Іоанна Златоуста, «один померлий (пророк Мойсей) та інший, який ще не пізнав смерті, (пророк Ілля, який вознісся живим на колісниці в небо)», постали для того, щоб показати, що «Христос має владу над життям і смертю, володарює над небом і землею».

Мойсей жив за 1600 років до Різдва Христового, пророк Ілля – за 900 років. У день Преображення апостоли бачили їх живими, а отже побачили й підтвердження слів Господа Іісуса Христа: «Хто вірує в Мене, має життя вічне» ³Інн. 6:47.

Церковна традиція

Відповідно до Типікону, цього дня освячується виноград нового врожаю та інші плоди, а там, де його немає – яблука, після чого дозволяється їх вживати в їжу. Це пов’язано з тим, що в Греції (раніше – Візантії) виноград достигав якраз у цю пору року. А перші плоди віруюча людина завжди приносила у храм як свою жертву Богу і для освячення всього врожаю.