Спиридон та Никодим, просфорники Печерські

31 жовтня/ 13 листопада Православна Церква вшановує пам’ять преподобних Спиридона та Никодима, просфорників Печерських.

Блаженний Спиридон, який походив не з міста, а з одного селища, був зовсім простий щодо науки книжної й невігласом у словах, але не розумом духовним і не справами богоугодними. Бо страх Божий, який є початок премудрості, маючи в серці своєму, прийшов він до Печерського монастиря й приступив до суворого чернечого життя.

Не знаючи грамоти, він почав вчитися читати книги, хоча був немолодий роками. І вивчив він напам’ять весь Псалтир, і ревно трудився во спасіння душі своєї. Безперервно співав він паслми Псалтиря в усякий день до кінця.

Пимен, який був тоді ігуменом, постник, бачачив, що він чоловік смиренний, працелюбний, постійно старанний в молитві й пості та в усьому непорочний. Тому він доручив йому богоприємний послух — пекти хліби-просфори, які приносять до Божественної літургії, на Таїнство Євхаристії.

Блаженний Спиридон, старанно працював у пекарні, але й не залишив своїх подвигів і праці духовної, а доручену йому роботу виконував з усім благоговінням і страхом Божим.

Діло рук його —  чисте й непорочне приготування хлібів для жертви, яку приносив ієрей Плід же вуст його, який він приносив, — жертва постійної хвали Богу¹(Євр. 13:15).

Коли святий рубав дрова або місив тісто, він мав на устах своїх псалми Давида, щоб, за звичаєм своїм, щодня прочитувати Псалтир, що він і виконував.

Одного разу цей блаженний, роблячи звичайну свою роботу, розпалив вогонь, щоб пекти просфори, і від полум’я, яке вирвалося, загорівся дах келії.

Тоді блаженний, взявши мантію свою, закрив нею отвір печі й, зав’язавши рукава волосяниці своєї, побіг з нею до колодязя, наповнив її водою і, поспішно повертаючись з водою, кликав братію, щоб допомогли йому гасити вогонь.

Браття, прибігши, побачили дивну річ: мантія, якою блаженний закрив отвір печі, не згоріла, і вода, якою погасили пожежу келії, не витекла з волосяниці. І прославили голосно Бога.

Був у блаженного Спиридона помічник — брат Никодим, який у всьому був із ним одностайним і в молитві, і в ручному труді.

Обидва вони ревно і по-Божому послужили справі випікання просфор тридцять років. Святі чисто й непорочно звершували свою справу. Вони добре послужили братії монастиря й Богу та мирно упокоїлися в 60-х роках XII ст. Мощі преподобних знаходяться в Ближніх печерах.

___________________________________

Одне з численних чудес, що звершилося від мощей прп. Спиридона сталося у XX столітті.

Коли під час Вітчизняної війни німці зайняли Київ, тоді німецький комендант міста побажав відвідати всесвітньо відомі Печери Києво-Печерської лаври. Для цього знайшли екскурсовода – ченця, колишнього насельника цієї обителі.

Огляд розпочався із Ближніх Печер. Тоді мощі в раках лежали відкрито, не під склом.

Монах-екскурсовод йшов попереду з запаленою свічкою, за ним німці – з електроліхтариками. Комендант йшов із наганом у руці.

Біля раки преподобного Спиридона Просфорника, який почив 800 років тому, він зупинився й запитав, з чого зроблені ці мощі.

Монах почав пояснювати, що це тіла людей, які своїм святим життям сподобилися нетління. Комендант узяв свій пістолет за дуло, а ручкою з силою вдарив по руці преподобного Спиридона. Суха, потемніла від віків шкіра лопнула на зап’ясті, а з рани потекла кров (сліди трьох засохлих потоків її помітні й зараз на руці Преподобного). Комендант із жахом утік із печери, а за ним і всі, хто його супроводжував.

Наступного дня по міському радіо німецька комендатура оголосила, що Києво-Печерська лавра відкривається, і ті, хто бажають, можуть селитися в ній. Подібні оголошення з’явилися у всьому місті на стовпах та парканах.

Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе і корисне і цікаве)