Мученики Акіндин, Пігасій, Анемподист, Елпідіфор та Афоній

2/15 листопада Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Акіндина, Пігасія, Анемподиста, Елпідіфора та Афонія.

Святі Акіндин, Пігасій та Анемподист були християнами й служили при дворі Перського царя Сапора, що царював з 310 р. по 381 р. Цар ненавидів та вбивав християн, через що ці придворні приховували свою віру.

З часом про них донесли Сапору, і він наказав привести їх до себе. Коли Акіндин, Пігасій та Анемподист постали перед царем, то безстрашно проголосили свою віру.

Сапор розгнівався й наказав бити святих. Мучеників били так довго та нещадно, що лише з Божою допомогою вони залишалися живими. При цьому святі не кричали та не втрачали сил.

У той час мучитель дуже злякався й впав з трону. Оточуючі підняли його, і він ледве зміг оговтатися.
Потім за наказом царя мучеників повішали та розвели під ними вогонь.

Святі почали молити Бога про порятунок. І Христос з`явився їм в людському образі. Вогонь згас, а рани мучеників загоїлися.

Цар Сапор замість того, щоб увірувати в Істинного Бога, почав хулити Його. Тоді мученики сказали, щоб оніміли вуста, що хулять Бога. І мучитель одразу став німим. Він із люттю почав знаками показувати оточуючим, щоб вони ув’язнили святих, але його ніхто не розумів.

Тоді Сапор здер із себе багряницю, кинув на землю й потоптав ногами. Одразу ж з’явилося багато Ангелів, і ті, хто бачив їх, увірували в Істинного Бога.

Цар-мучитель, ніби безумний, почав бити себе по обличчю. Акіндин пожалів його та помолився за нього Богу, і до царя одразу ж повернулася здатність говорити. Проте Сапор не хотів зрозуміти істину й приписав усе, що сталося, чаклунству.

Після цього мучеників довго палили на розжареному залізному ложі. Вони ж молили Бога зміцнити їх в стражданнях і привести до істинної віри оточуючих їх людей.

Раптом почувся з Неба Голос, який сказав святим, що їхні прохання будуть виконані. Присутні, які змогли почути це, увірували в Істинного Бога.

Святі почали молитися за новонавернених. Зненацька почалася гроза й полив сильний дощ, через що нечестиві повтікали. Тоді мученики сказали християнам, що через цей дощ вони прийняли Святе Хрещення.

Тоді Ангели сходили з Неба й зодягали в біле вбрання новонавернених християн. Дощ загасив вогонь, і ложе вистигло. Мученики встали з нього здоровими, але з чорними тілами.

Сапор знову покликав до себе святих і сказав, що позбавить їх життя, якщо вони не поклоняться богам. Мученики відповіли, що не відречуться від Єдиного Бога.

Тоді цар сказав, що він теж вірує в одного бога – Зевса, і пішов разом із святими в язичницький храм. Коли мученики почали молитися в капищі Пресвятій Трійці, земля затрусилася й храм почав руйнуватися. Перелякані язичники разом із царем вибігли назовні. Капище та ідоли, що знаходилися в ньому, зруйнувалися вщент; мученики ж не зазнали ніякої шкоди.

Опісля цих подій мучеників кинули в котли, що наповнили киплячими оловом, сіркою та смолою. Однак Бог врятував Своїх угодників, і вони вийшли з котлів неушкодженими. Через таке чудо багато язичників навернулося до Христа. Кат Афоній теж увірував в Істинного Бога й почав прославляти Його. За це Афонія усікли мечем.

Після цього мучеників зашили в шкіряні мішки та кинули в море, але святий Афоній з трьома Ангелами чудесно врятували їх.

Цар не повірив воїнам, які доповіли йому про це чудо, відрубав їм руки й наказав втопити їх у глибині морській. Так четверо воїнів з ім’ям Христа на вустах загинули у морі. А святих Акіндина, Пігасія та Анемподиста ув’язнили в темниці.

Нечестивий Сапор запросив до себе своїх вельмож і почав докоряти їм за те, що вони не допомагають йому чинити розправу над християнами. Вельможі ж відповіли, що не слід мучити неповинних людей.

Тоді мучитель запитав у них, про що вони думали, коли попереднього дня прикривали свої уста руками. На це вельможа Елпідіфор відповів царю, що вони сміялися над його безумством. Після цього цар замислився над тим, як покарати своїх вельмож.

Наступного ранку святі мученики Акіндин, Пігасій та Анемподист були вкинені в яму зі зміями, однак святі не зазнали там шкоди.

Потім мучеників нещадно терзали до кісток, але святі дивним чином зцілилися. Врешті-решт, цар наказав стратити мучеників. Для виконання смертної кари святих повели за місто. За ними пішла велика кількість народу. Елпідіфор і деякі вельможі були також там присутні.

Цар наказав убити його разом із однодумцями та усім народом, що увірував у Христа. У ті часи постраждало за Істинного Бога близько семи тисяч віруючих разом зі святим Елпідіфором.

Акіндина, Пігасія та Анемподиста цар не вбив, а знову ув’язнив у темниці. Наступного дня їх разом із матір’ю царя та двадцятьма восьма воїнами, які увірували в Христа, кинули в розжарену піч, де вони й віддали свої душі Господу. Тоді ж деякі християни бачили Ангелів, що приймали душі святих.

Коли піч згасла, християни взяли непошкоджені вогнем тіла мучеників і погребли їх із честю.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)