Любов до ближнього відкриває нам Бога

Кожний, хто любить, народився від Бога та знає Бога ¹

Від чого залежить наша близькість до Бога?

Неможливо людині повернутися до Бога та зустріти Його, не повернувшись насамперед до свого ближнього.

Саме тому зустрічі з Христом Воскреслим передує зустріч із ближнім твоїм. «Любов від Бога, і кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов” ². «Щоб утішилися їхні серця, з’єднані в любові для пізнання таємниці Бога» ³. «Якщо ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває»⁴. «Маючи Самого Іісуса Христа наріжним каменем, на якому і ви влаштовуєтеся в оселі Божій Духом» ⁵.

Чи будемо ми з Богом, залежить від любові, любов залежить від виконання Божих заповідей, головна ж заповідь – любіть один одного. Таким чином, наша близькість до Бога безпосередньо залежить від того, наскільки ми любимо ближнього свого.

Наша близькість до Бога безпосередньо залежить від того, наскільки ми любимо свого ближнього

Хто має Благословенну Любов, по-перше, до Бога і, по-друге, до братів своїх у Христі, той удостоюється честі прийняти Пресвяту Трійцю в своєму серці.

У багатьох місцях Святого Письма говориться про досконалість любові до ближнього, про любов до Бога нібито замовчується. Хоча Закон і Пророки ґрунтуються на цих двох заповідях.

Відбувається це тому, що той, хто полюбив ближнього свого, повинен понад усе полюбити саму Любов. Але Бог – це Любов, і той, хто «перебуває в любові, перебуває в Бозі, й Бог у ньому» ⁶.

Вмісти любов Бога і, обійнявши її, обіймеш і Самого Господа!

Хто наші ближні?

Любов до Бога не закінчується любов’ю до ближнього. Ближні наші – це не лише друзі та родичі, а й усі люди, які мають спільну з нами природу.

Ближні наші – це не лише друзі та родичі, а й усі люди, які мають спільну з нами природу.

Чи вороги це, чи союзники, чи люди, нерівні нам за громадським станом, – всі вони створіння одного Творця, що дав нам подих життя. Всі ми насолоджуємось одним небом, одним повітрям. Дні та ночі дано всім однаково. Хтось кращий, хтось гірший, хтось справедливий, а хтось не дуже. Бог великодушний і добрий до всіх.

Якщо любиш по-справжньому, то твоє ставлення до людей не залежить від настрою чи думки інших.

Незважаючи на природу людську, властиву всім нам, ти любиш усіх людей без винятку.

Якщо любиш по-справжньому, то твоє ставлення до людей не залежить від настрою чи думки інших. Незважаючи на природу людську, властиву всім нам, ти любиш усіх людей без винятку.

Хто любить Бога, не може не любити кожну людину, як сам себе. Той, хто любить Бога, раніше полюбив свого брата, бо друга любов є підтвердженням першою.

Хто говорить про любов до Господа і ненавидить брата, схожий на того, хто блукає в темряві. У люблячому ж Богові в своєму ближньому вираз любові посилюється прямо пропорційно його наближенню до Христа.

«Уяви коло, накреслене на землі, – каже святий Дорофей. – Припустимо, що коло – це наш світ, а центр кола – це Бог. Проведемо декілька ліній від краю до центру, уявивши, що це дороги життя, яким може йти людина. У бажанні наблизитися до Бога святі слідують цим лініям, прямуючи до центру кола. І що ближче вони стають до центру, то ближче вони стають один до одного і до Бога. Наближаючись до Бога, вони наближаються до людини. У цьому є сутність любові: об’єднуючись із ближнім, ми з’єднуємося з Богом!»

Виявляючи любов, ми віддаємо людині те, чого вона потребує

Виявляючи любов, ми віддаємо людині те, що маємо, і те, чого вона потребує. «Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли…» ⁷.

«У мене є кусок хліба, у тебе немає. Якщо я поділюся з тобою, то виявлю любов. З’ївши весь хліб і залишивши тебе голодним, я покажу, що моя любов до тебе несправжня.

Є у мене дві чаші вина, у тебе немає жодної. Поділившись з тобою, я виявлю любов. Не поділившись, покажу, що любов моя хибна.

Якщо в мене повна скриня одягу, що поїдається міллю, а тобі нема чим прикрити наготу твою, немає в мене юбові. У тебе горе: помер батько, мати чи дитя. Ти сам у недузі. Якщо я прийду втішити тебе – любов моя істинна. Якщо ти плачеш і стогнеш, а я їм, п’ю, танцюю, співаю та насолоджуюся життям – це псевдолюбов!» – повчав святий Косма Етолійський.

***

Грецькі отці багато писали про те, що любов до Христа проявляється через любов до ближнього. Нижче публікуємо висловлювання на цю тему святого Косми Етолійського (1714–1779) – просвітителя грецького народу в роки Османського ярма – та сучасного богослова протоієрея Іоанна Романідіса.

Святой рівноапостольний Косма Етолійський: «Возлюби ближнего свого – і побачиш Бога»

Невимовна висота, на яку підносить нас любов. Любов поєднує нас із Богом, покриває гріхи, все терпить, від усього оберігає. У любові немає буйства, гордості, чвар, злості. Любов творить все у спокої. У любові знаходяться всі Божі обранці, без любові ніщо не вгодно Богу. З любов’ю приймає нас Господь.
Якщо ближній твій згрішив і в серці твоєму є хоч мала частка ненависті до нього, ти відчужений від Бога. Не може бути у згоді з Богом той, хто через ненависть чи заздрість не має миру з братом своїм.
Якщо хочемо називати Бога нашим Отцем, треба бути співчутливими та людинолюбними. Ми повинні втішати братів наших у Христі. Якщо ж ми нестерпні, черстві й засмучуємо наших братів, отруюємо їхні серця тліном – не Бог наш батько, а диявол.
Якщо ми любимо лише друзів і близьких, це не на радість Богові. Любимо, чекаючи взаємної любові від них. Ми стаємо подібними до Бога не творячи чудес, а полюбивши всіх людей, також і наших ворогів.
Необхідно любити всіх однаково, не створюючи фракцій та партій. Тому що, люблячи когось більше за інших, ми зізнаємося, що не для всіх наша любов справжня. Як спогад про багаття не може нас зігріти, так і віра без любові не несе світло знання про Бога у серце людини.
Якщо робитемемо тисячі добрих справ, поститимемося, молитимемося, роздаватимемо милостиню, кров проливатимемо заради любові до Христа і, якщо немає в нас любові до ближнього – все даремно, ніщо нам не допоможе, і пряма нам дорога в пекло.
Хто досягає успіху в любові, у того Бог усередині й розум того в Бозі.
Не приносить стільки користі піст, скільки шкоди приносить гнів. Не приносить користі читання Святого Письма, якщо ти нехтуєш свїм братом. Пости, бдіння, вивчення Святого Письма, відмова від багатства, зречення світу – це не досконалість, а лише інструменти для її досягнення. З їхньою допомогою вона досягається. Марні пости, бдіння, бідність, читання Святого Письма, якщо не досягати успіху в любові до Бога та ближнього. Хто досягає успіху в любові, у того Бог усередині й розум того в Бозі.
«Бо, як тіло одне, але має багато членів, і всі члени одного тіла, хоча їх і багато, становлять одне тіло, так і Христос» ⁸.
Душа вірянина – храм Господа. Шануватимемо цей храм, прикрашатимемо його приношеннями й приймемо в цьому храмі Христа. Наскільки найкращі багатства є в Христа порівняно з тими, що нам видно! Бійся Христа на Небі та пізнай Його на землі. Незліченні дари Христа на Небі, незліченні страждання Його на землі. Тут Він бідняк, там Він багатій.
Христос помер і похований один раз, але Він бажає, щоб щодня проливалося миро на ноги Його. Про що це? Христос каже: «Що ви зробили це одному з братів Моїх менших, те зробили Мені». Таким чином, миро проливає той, хто допомагає добром найслабшому. Миро від мучеників, від апостолів – на радість Господу нашому Іісусу Христу.
«…ми любимо дітей Божих» ⁹. Що це означає? До цього Іоанн говорив про Сина Божого, про Христа: «Кожен, хто вірить, що Іісус є Христос, від Бога народжений, і кожен, хто любить того, хто народив, любить і народженого від Нього». І продовжує: «Що ми любимо дітей Божих…», ніби хотів сказати: «Ми любимо Сина Божого». Сказав «дітей Божих», хоча щойно говорив про Сина Божого. Бо діти Божі є тіло Сина Божого. Христос – голова, а ми – члени. Тому той, хто любить дітей Божих, любить Сина Божого, а хто любить Сина, любить Отця.
Якщо хтось скаже: «Покажи мені Його, щоб я Його полюбив!», ми відповімо йому словами Іоанна: «Бога не бачив ніхто ніколи»¹⁰. Але щоб не думала людина, що не може бачити Бога, додає: «Бог є любов, і той, хто перебуває в любові, перебуває в Бозі» ¹¹. Тому полюби свого ближнього – і побачиш Бога.

Протоієрей Іоанн Романідіс: «Коли ми піклуємося про людей, тоді ми приймаємо Христа»

Скільки людей, які живуть сьогодні, не захотіли б жити в часи, коли Христос був на землі? Сидіти з Ним за однією трапезою? Але й сьогодні це можливо. І зараз ми можемо запросити Його до нашого столу, та й до того ж із найбільшим прибутком. Тому що багато хто з тих, хто трапезував з Ним, згодом згинули (Іуда Іскаріот і йому подібні). Сьогодні ж кожен, хто запросить Його до свого дому та запропонує обід і дах над головою, буде благословенний.

Ніхто не повинен говорити, що благословенні ті, хто сподобився радості приймати Христа в своєму домі. Не повинні ми шкодувати й страждати, що не народилися в той час, бо ми не позбавлені благословення. [Христос каже]: «Те, що зробили одному з братів Моїх найменших, те зробили Мені» ¹². І продовжує: «Істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а той, хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене»¹³. І: «Хто прийме одне з таких дітей в Моє ім’я, той приймає Мене; а хто Мене прийме, той не Мене приймає, а Того, Хто послав Мене» ¹⁴.

Кожен, хто приймає «менших братів» в ім’я Христа, приймає Самого Христа.
Хто кланяється в ноги братам, той торкається Христа. Якщо хтось проливає сльози, Христос страждає й підносить за нього молитви до Свого Отця.
Авраам, виявляючи гостинність мандрівникам, приймав і спілкувався зі Самим Богом. Лот прийняв Ангелів. І ми, дбаючи про людей, приймемо Христа.
Монахи, які точно знали, що для зустрічі з Христом потрібно з любов’ю ставитися до ближнього, коли їх запитували, як їм вдається з такою готовністю служити людям, відповідали: «Не людині працюємо, а Богові».
Також говорили: «Побачивши братів, що йдуть, вклонися їм. Не їм кланяєшся, а Богові. Побачив брата свого за єством, побачив Бога».
Справді, тільки так ми зможемо зустрітися з Воскреслим Христом. Дуже часто християни, зустрівши людей, які сумніваються або навіть заперечують Воскресіння Христа, починають бомбити їх діалектичною піротехнікою, не підозрюючи, що мова їх сприймається як «мідь дзвінка». Не підозрюють, що Христос Воскреслий, як ми Його намагаємося зобразити, є гідною жалю вигаданою фігурою, результатом дитячої фантазії, сумним зображенням. Все це тому, що справжнього Христа ми не бачили. І не бачили через те, що не спромоглися зазирнути глибше в очі ближнього свого. Наші розумові побудови є явним підтвердженням того, що Христа ми не зустрічали. Якби ми Його бачили хоч раз, то зустріли б Його знову і в очах того, хто не вірить, і в очах того, хто сумнівається. Перестали б бачити в них ворога, якого треба знищити, а просто звернулися б до них, як Серафим Саровський: «Радість моя!» І тоді вони відчули б, що ми бачимо Воскреслого Христа, і побачили б Його самі!

Переклав з новогрецької Костянтин Мітін agiameteora-friends.net із книги протоієрея Філофея Фароса “Πριν και μετά το Πάσχα”.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)