День пам’яті святого мученика Воніфатія
19 грудня/1 січня Православна Церква вшановує пам’ять святого мученика Воніфатія.
Святий Воніфатій був рабом молодої та гарної римлянки Аглаїди, дочки колишнього начальника міста Акакія. Вона була багатою, бо отримала від батьків великий спадок.
Аглаїда жила в гріхах і підтримувала нечистий плотський зв’язок із Воніфатієм, якого поставила управителем свого дому.
Однак Воніфатій прагнув виправитися і часто молив про це Бога. Крім того, він був милостивим і співчутливим до людей.
У той час багато християн віддавли життя за свою віру. І Аглаїда захотіла мати в себе мощі мученика, щоб він був її заступником та допоміг покинути гріховне життя.
Вона повідомила про своє бажання Воніфатію та наказала йому вирушити за мученицькими мощами в країни, де масово вбивають християн. При цьому Аглаїда дала Воніфатію багато золота для роздачі бідним і на викуп мощей, оскільки нечестиві не віддавали тіл мучеників даром і таким чином здобували собі неправедне багатство.
Коли Воніфатій виходив із дому, то з посмішкою запитав у Аглаїди, чи прийме вона його тіло, замучене за Христа, якщо він не знайде мученицьких мощей. Аглаїда тоді засміялася та докорила Воніфатію.
Вона сказала, що тепер час не для глуму, а для благоговіння, і заповідала своєму вірному рабу бути смиренним та стриманим в дорозі. Також Аглаїда сказала, що вони через свої гріхи не тільки недостойні торкатися святих мощей, але й навіть дивитися на них.
Воніфатій послухався своєї господині та не вживав в дорозі м’яса й вина. Також він часто молився Богу і каявся у своїх гріхах.
Коли Воніфатій прибув в кілікійське місто Тарс в Малій Азії, то залишив своїх супутників у готелі, а сампішов до місця катування християн. Там його дуже вразили муки страждальців. Одного палили на вогні, іншому виколювали очі, декому відрубали руки та ноги, і він, як клубок, качався по землі, когось настромили на кіл, який пройшов крізь все тіло до самої шиї, хтось лежав перепиляний пилкою.
Але мучеників зміцнювала благодать Божа, й обличчя їхні були радісними. Тоді Воніфатій, сповнений Божественної ревності, вийшов на місце катування і почав обіймати та цілувати страждальців, яких було близько двадцяти чоловік.
У той час він голосно прославив Бога, за що його схопили та привели до судді. Мучитель запитав у Святого, хто він. І Воніфатій перш за все назвав себе християнином, а потім повідомив своє ім’я та сказав, що прибув із Риму.
Суддя наказав Воніфатію принести жертву богам, однак він відмовився. Після цього мученика роздягнули, повісили вниз головою і почали так сильно бити, що тіло його відпадало шматками.
А мучитель знову порадив Воніфатію принести жертву, проте той вдруге відмовився це зробити. Тоді під нігті рук та ніг Святого увіткнули гострі голки. Після цього в горло Воніфатія влили розтоплене олово, але він нітрохи від цього не постраждав.
Увесь присутній народ прославив Істинного Бога і сповідав свою віру в Нього. Потім люди почали кидати в суддю камінням і хотіли зруйнувати ідольське капище. Наляканий суддя втік у свій дім, а Воніфатія взяли під варту.
Коли наступного дня заворушення вщухло, Святий знову представ перед суддею, а мучитель почав хулити Істинного Бога. На це Воніфатій ганьбив язичницьких богів.
Тоді суддя наказав кинути Мученика у котел із розтопленою смолою. Однак з’явився Ангел Божий і врятував Святого. Смола вилилася з котла і попалила багатьох невірних.
Наостанок Воніфатія засудили до страти, і його усікли мечем. З рани Страждальця при цьому витекли кров і молоко, через що близько 550 людей увірувало в Христа.
Невдовзі супутники Воніфатія почали його розшукувати. Вони думали, що він проводить час в пияцтві разом із блудницями, і погано говорили про нього.
Згодом вони знайшли Воніфатія замученим за Христа і почали скорбіти через те, що насміхались над Святим. На це Мученик відкрив очі та милостиво подивився на них, при цьому уста його посміхалися.
У той час всі зрозуміли, що Воніфатій простив їм їхню провину. Вони заплатили за мощі Воніфатія 500 золотих монет і вирушили додому.
Коли подорожні були неподалік від Риму, Аглаїді уві сні з’явився Ангел і сказав прийняти того, хто був колись її рабом, а тепер буде її господарем та захисником.
Аглаїда взяла з собою декількох кліриків і вирушила назустріч Святому. Вона згадала про пророцтво Воніфатія й зраділа, що він став жертвою Богу за їхні гріхи.
У своєму маєтку приблизно за 9 верст від Риму Аглаїда спорудила на честь Мученика храм, де поклала його чесне тіло. Від мощей Сятого звершувалося багато чудес.
Потім Аглаїда роздала своє багатство бідним, зреклася світу й провела 18 років у покаянні, після чого з миром відійшла до Господа. Тіло її поклали поруч із гробом Воніфатія.
Кончина святого Воніфатія настала в 290 році.
Молитвами мученика Воніфатія, Господи, прости гріхи наші. Амінь.
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)
