День пам’яті преподобного Паїсія Святогорця

31 грудня/13 січня Православна Церква вшановує день пам’яті преподобного Паїсія Святогорця.

Святий Паїсій (Арсеній Езнепідіс) походив із Фарас Каппадокійських, що у Малій Азії, він народився в 1924 році. Батько Святого на ім’я Продромос відрізнявся благочестям і патріотизмом. Він походив із благородної сім’ї, яка не одне покоління начальствувала у Фарасах.

Через переслідування з боку турків Продромос змінив своє прізвище Феодосіу на Езнепідіс, що означає «іноземець». Матір Арсенія звали Євлогією. У благочестивого подружжя народилося десять дітей.

Коли Греція зазнала поразки в греко-турецькій війні, відбулося переселення греків, що жили в Малій Азії, у Грецію, а турків, що жили в Греції, в Туреччину. Сім’я Преподобного також змушена була мігрувати, і хлопчик пережив важкий шлях невдовзі після свого народження в тому ж 1924 році.

Перед подорожжю його хрестив святий Арсеній Каппадокійський і назвав Арсенієм. При цьому Арсеній Каппадокійський дав йому своє ім’я і сказав, що хоче залишити після себе монаха.

У Греції певний час біженці перебували в порту Пірея, потім у фортеці на острові Керкіра, звідки їх переселили у Коніцу.

Продромос, який залишався старостою фарасіотів, перш за все подбав про забезпечення землею інших сімей, а для своєї сім’ї взяв найгірший наділ. Коли він розчищав порослу колючими рослинами неорану землю, то пошкодив вогнем і димом очі.

Арсеній навчився від своїх батьків благоговіння до Бога та жертовного служіння людям. Особливим його наставником після святого Арсенія була матір, яка навчала дітей смирення та стримання.

Благоговійний отрок ревно читав Святе Письмо та житія святих. Старший брат ховав від нього книги, щоб читання не вплинуло погано на навчання Арсенія. Напередодні великих свят хлопчик всі ночі проводив у молитві, й брат вкладав його спати силоміць.

Якось Арсеній почув теорію Дарвіна, і в його думки закралися сумніви. Тоді він вирішив молитися з твердим переконанням, що якщо Христос – Бог, то обов’язково дасть йому знак, щоб припинилися його вагання в вірі.

Декілька годин Святий молився і клав поклони. Потім він почав міркувати про Христа й удостоївся дивного видіння. Йому з`явився Христос і сказав: «Я є воскресіння і життя: той, хто вірує в Мене, якщо і помре, жити буде». Ті ж самі слова були написані у розкритому Євангелії, яке Арсеній тримав у лівій руці.

У початковій школі отрок був старанним учнем. За живі та виразні очі його прозвали світлячком. У гімназію вчитися Арсеній не пішов. Щоб підтримувати сім’ю, він зайнявся теслярським ремеслом.

Святий мав творчі здібності. Він писав вірші та тропарі, вмів малювати. Свою роботу юнак виконував бездоганно. Коли ж йому доводилося робити гроби, він плату за це ніколи не брав і таким чином співчував людському горю.

Під час греко-італійської війни, окупації та громадянської війни матір святого багато допомагала бідним. Вона переживала за синів, що воювали, і Арсеній був її втіхою та підтримкою. Він виконував всі селянські роботи, і батьки йому на підмогу найняли робітника. Проте той був безсовісним, працював залежно від настрою, сам їздив на коні, а Святий ходив пішки.

У 1945 році Арсенія призвали на військову службу. Він неодноразово заміняв на передовій інших солдат, які мали дружин та дітей. Преподобний служив переважно радистом і благополучно повернувся додому в 1949 році.

У 1950 році угодник Божий став на Афоні послушником отця Кирила, майбутнього ігумена обителі Кутлумуш. Через деякий час отець Кирил благословив Арсенію поселитися в монастирі Єсфігмен, де в 1954 році Святого постригли в рясофор з іменем Аверкій.

У 1956 році в обителі Філофей Преподобний був пострижений в мантію з іменем Паїсій. Він ревно подвизався, постійно молився та допомагав наскільки міг братії.

З 1958 року Паїсій жив у монастирі Різдва Пресвятої Богородиці в Стоміо Коніцькій. Туди Святого покликали, щоб він допоміг зупинити поширення єресі, й Преподобний зміг допомогти тисячам душ.

У 1962 році угодник Божий вирушив на Синай. Він багато трудився, а на отримані гроші купував їжу, яку роздавав бедуїнам. Вони його дуже любили.

З 1964 року Святий подвизався в Іверському скиті на Афоні. У 1966 році він тяжко захворів, і йому вирізали велику частину легень.

У 1978 році Паїсій поселився в келії Панагуда монастиря Кутлумуш. Туди до нього приходили тисячі людей. З ранку до вечора він утішав стражденні душі й наповнював їх вірою, надією та любов’ю до Бога. Поступово Святий знесилювався тілесно.

Восени 1993 року важко хворий Старець прибув у монастир святого Іоанна Богослова, який розташовувався поблизу поселення Суроті в околицях Салонік. Там він відійшов до Господа 12 липня 1994 року. Місце погребіння Святого стало святинею для православного світу.

13 січня 2015 року преподобного Паїсія прославила в сонмі святих Константинопольська Православна Церква. У тому ж році ім’я угодника Божого внесло в місяцеслів Руської Православної Церкви.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою. Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)