Якою є православна дружба?
Ми багато говоримо про дружбу. Ми називаємо себе друзями, ледь знайомим людям довіряємо все своє життя та кричимо про дружбу в усі боки.
«Я друг усім, хто боїться Тебе і хто виконує накази Твої» 1Псалом 119:63.
Не дивно: в епоху прогресивних інтернет-технологій неважко дружити. Картинку надіслав на Фейсбуці й дружи собі — не хочу. Так-так, та не так. Справжня православна дружба славиться добрими вчинками.
Справжня православна дружба славиться добрими вчинками.
Як же відрізнити православну дружбу від марнославної?
Марнославну дружбу наполегливо живить товарний принцип «ти мені – я тобі». Ти мене похвалив — я тебе похвалив. До істини це не має жодного стосунку.
Задоволення від тієї похвали, як наркотик, викликає потяг, звикання, необхідність підвищення дози й надалі навіть ненависть, у разі, якщо похвала від об’єкта очікування вчасно не звершується.
Справжня ж православна дружба відрізняється тим, що ґрунтується на любові до ближнього, справжнього бажання його (ближнього свого) просвітлення, духовного зростання та спасіння шляхом не допущення його до гріха.
Справжня православна дружба покликана вказувати на гріх з любові до друга свого (а не з осуду, як багато хто звикли думати) і дякувати за те, що на гріх вказали, а не давати здачу уявному кривднику словами на кшталт: «Подивися на себе. Сам, мовляв, грішний».
Справжня православна дружба покликана вказувати на гріх із любові до свого друга та дякувати за те, що на гріх вказали.
Потрібно нам із вами, православні християни, вчитися відрізняти щиру допомогу ближнього від навмисного засудження з метою заподіяння шкоди. Для цього потрібно вибирати, з ким дружиш, ретельно.
Як Господь нас умовляв своїми словами, пам’ятаєте: «Як птаха по крихтах на гніздо збирає з властивим їй терпінням, так і ти, брате мій, вибирай ближнього собі для дружби правильно, щоб не захотів він таємно відлучити тебе від Мене і тим не дати тобі належного спасіння. Нехай улесливі промови його не заклеять воском вуха твої та нехай не введуть тебе в спокусу».
Будь-який гріх можна виправити істинним покаянням і послухом, творенням добрих, боговгодних, славних справ.
Але якщо друг твій противиться добрим справам сам і живе лише собі на благо, то він позбавлений благодаті Божої. А позбавлена благодаті людина дуже схильна впадати в гріхи, бо Господь не може її навчити, грішник зовсім не чує Його слів.
А якщо він не чує слів Господа, то Господь змушений для прозріння раба свого, який впав у гріх, посилати йому випробування. І тим вони страшніші, чим важчим є гріх і чим менше в людини розуміння того, що з нею відбувається.
А коли така людина зовсім не хоче усвідомлення гріха свого й від Господа відвертається, опиняється вона під владою сатани, і той крутить нею вже як завгодно, на втіху.
Так ось навіщо, мої шановані православні християни, нам друзі правильні та Господа серцем люблячі – щоб допомагати нам спастися, стати кращими, чистішими. А не для того вони є, щоб розвинути в нас грішне марнославство та віддати нашу світлу душу у владу лукавому й тим самим приректи її на неминучу смерть.
Допомагати й грішним треба, тільки до певного часу; дивитися потрібно дуже на те, як вони хочуть виправитись. І якщо в тому тільки одне марнослів’я, треба їх покидати. Бо жити задля слави Господа — відповідальність кожного одноосібна.
Старець Феофан Дивеєвський
Джерело
(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовнучастини сайту N.E.W.O.D.)
