День пам’яті священномученика Власія та інших із ним

11/24 лютого Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Власія єпископа Севастійського та інших, що з ним постраждали.

Святий Власій жив непорочно та боговгодно. Через це благочестиві жителі Севастії Каппадокійської бажали бачити його на єпископському престолі свого міста, що й здійснилося.

У ті часи було сильне гоніння на християн із боку нечестивих царів. Багато тих, хто вірив у Істинного Бога, терпіли муки та приймали нетлінні вінці в Царстві Небесному. Багато хто переховувався у пустельних місцях, а деякі, найбільш легкодухі, схилялися до поклоніння ідолам.

Святий Власій під час гоніння Діоклетіана, а також і за царювання Лікінія переховувався в печері, що знаходилася в пустельній горі Агреос. Там він жив у молитвах та пості.

Туди до Святого приходили звірі й слухняно стояли перед печерою, допоки він молився, а потім приймали від нього благословення та розходилися. При цьому хворі звірі від дотику рук Святого отримували зцілення.

Жорстоким мучителем християн був ігемон Агріколай. Якось він послав ловців за хижими звірами, щоб цим звірам потім віддавати на поживу віруючих в Істинного Бога. У своїх пошуках ловці прийшли до гори Агреос, де побачили перед печерою велику кількість звірів, а у печері Власія, який молився Богу.

Ловці донесли про побачене ігемону й за його наказом повели Святого на суд у Севастію.

На своєму шляху Святий зцілював людей та тварин, і язичники, які бачили ці чудеса, наверталися до Істинного Бога. У той час до Власія підійшла бідна вдова. Вона жалілася, що вовк забрав її єдине порося. Святий посміхнувся і сказав, що порося повернеться до неї живим та здоровим. Після цього він пішов далі, а вовк приніс порося назад до вдови та випустив його перед нею.

У Севастії Святий представ перед Агріколаєм, який звернувся до нього з облесливими словами та назвав його другом богів. На ці слова Власій відповів йому, щоб він не називав богами бісів, які будуть вічно горіти з тими, хто їх шанує.

Ігемон розсердився та наказав нещадно бити Святого, після чого Мученика кинули до в`язниці.
Тоді ж, згадувана вдовиця заколола своє порося, приготувала з нього страву та принесла до Святого. Вона благала Власія прийняти від неї їжу, і Святий прийняв та їв її. П

Після цього він благословив вдову та сказав їй, щоб вона щороку звершувала його пам’ять, та пообіцяв, що тоді в її домі буде достаток. Також Святий пообіцяв благословення Боже й іншим людям, які вшановуватимуть його пам’ять.

Невдовзі святого Власія вдруге привели на муки. Його повішали на дереві й стругали залізними знаряддями. Після довгого катування Мученика знову відвели до в`язниці.
Бачачи подвиг Святого, за мучеником пішли семеро благочестивих жінок. Вони збирали кров Власія, що крапала на землю, і помазували себе нею.

Тоді ігемонові слуги схопили їх і привели до свого господаря, який наказав цим жінкам принести жертви богам. Вони не відмовилися, тільки сказали, що спочатку їм слід обмити себе, за звичаєм, у найближчому озері. Також вони попросили в ігемона богів, щоб одразу ж там на березі звершити їм жертвоприношення.

За наказом ігемона жінки взяли ідолів у мішках на плечі й у супроводі воїнів пішли до озера. Там, говорячи, що їм соромно, вони попросили воїнів відійти, а самі тим часом втопили ідолів у глибокому місці. Після цього святі жінки сподобилися постраждати за Христа й прийняли мученицьку кончину.

Згодом до Агріколая знову привели Власія, який, як і раніше, не схилявся до поклоніння богам і сповідував Істинного Бога. Тоді мучитель наказав втопити його в озері.

Власій перехрестив воду й пішов по ній, як по суші. А шістдесят вісім язичників, які наважилися вчинити за прикладом Святого, загинули в глибині.

Зрештою, ігемон наказав обезголовити Власія, а разом із ним і двох отроків – синів однієї з семи мучениць.

На місці страти Святий молив Бога про прощення своїх гріхів і  дарування милості тим людям, які будуть звершувати його пам’ять. Під час молитви на Власія зійшла з неба світла хмара, і почувся Голос Христа, який обіцяв Святому виконання його прохання.

Після цього Власію та отрокам відсікли голови. Кончина мучеників настала близько 316 р.
Благочестива жінка Єлісса поховала чесні тіла святих на місці їхньої кончини. Біля гробниці мучеників хворі чудесним чином отримували зцілення.

Під час хрестових походів мощі святого Власія перенесли на Захід. Тепер їхні часточки знаходяться в багатьох країнах Європи.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовнучастини сайту N.E.W.O.D.)