На що здатен Отець, щоб Його заблудлим дітям було легше повернутися?

У притчі про заблудлого сина є багато всього, що вимагає нашої уваги, що примушує нас, заблудлих дітей, замислитися чи повинне змусити. Дурість і нахабство одного сина. Зарозумілість і жорстокосердість іншого. Їжа свиней. Любов батька. Його дари.

Напевно, кожен замислюється про те, що в цей момент є особисто йому ближчим, що знаходить відгук у його серці. Або навіть не замислюється, бо здається, що саме ця притча для нього вже “не актуальна”. Хоча актуальна, звичайно. Просто той, хто “не чує” її, відійшов у “далекий край” – що поблизу, варто ступити лише один крок. Упевненість у своїй праведності, байдужість сердечна, сліпота душевна – хіба мало країн цих?..

…А я от замислився цього разу про те, про що не думалось якось раніше – так не думалось. Чи важко сину, який заблукав, зібратися в зворотну дорогу? Звісно, що нелегко. І шлях не близький, і соромно, і страшно, та й раніше ще потрібно “опам’ятатися”, як сказано в притчі, бо до того й не помислиш про повернення.

А чи легко, будучи сином за єством, принизитися до звання наймита? І не в якомусь миттєвому пориві, а свідомо вирішити проситися в рідній дім лише в такій якості, не бентежачись ні важкістю подібного становища, ні ганьбою для того, хто в домі цьому повинен був стати одним із співвласників!

Важко сину. А батьку, який розкриває свої обійми, легко? Чи точніше так – Отцю. Ми знаємо, що було з сином, як він спочатку веселився, потім бідував, мучився, голодував.

А що з Отцем? Таємниця це. Та і як виглядають ці самі обійми, як саме Він їх розкриває – кожному по-різному чи однаково для всіх? Що вони являють, обійми ці? Непросте питання? Може, навіть зайве, довільне?..

Але тільки кожен із нас бачив на нього відповідь. Я не про гравюри чи малюнки зі зображенням окремих епізодів із цієї притчі. Я про Розп’яття. Ось вони – “обійми Отчі”. Руки, що пронизані цвяхами і до Хреста прибиті, потьоки Крові, що стікають на землю. Руки, що готові обійняти весь світ і весь світ обіймаючи.

Заради чого все саме так? Чому по-іншому не можна – без цвяхів, Крові, Хреста? Але ніхто з учителів церковних не дає єдиної відповіді, чому такі страждання, чому така смерть.

…Здається, і для того теж, щоб ми помітили. Помітили і повірили, що Любов, Яка і таку ціну не засумнівалася заплатити за любимих і таким чином для всіх відкрила Свої обійми, не від кого, і від нас, у тому числі, не відвернеться.

Любов, Яка і таку ціну не засумнівалася заплатити за любимих і таким чином для всіх відкрила Свої обійми, не від кого, і від нас, у тому числі, не відвернеться.

Для того, щоб ми могли подолати страх, сором, відчай. Щоб наважилися повірити: Він завжди чекає на нас, що б ми не накоїли, як би далеко не пішли.

Для того Отець на це йде, щоб дітям Його, блудним і грішним, було легше. Адже Він знає, як важко це для них, і не може їх не жаліти.

Ігумен Нектарій (Морозов)

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)