День пам’яті мученика Маврикія
22 лютого/7 березня Православна Церква вшановує пам’ять святого мученика Маврикія та 70-ти воїнів: Фотина, Феодора, Филипа й інших.
У 305 – 311 рр. царський престол Римської імперії займав нечестивий Максиміан. З наміром відвернути християн від їхньої віри він покинув Рим та вирушив у східні області, тому що був ревним ідолопоклонником.
Прибувши в сирійське місто Апамею, де до нього приступили жерці, Максиміан почув від них, що воїн Маврикій та сімдесят інших воїнів, які прийняли християнську віру, відмовилися від поклоніння богам.
Царя дуже розлютила звістка про те, що у його полках знаходяться християни. Тому він наказав приготувати все необхідне для проведення суду на місці під назвою Амаксіка, що знаходилося між північними воротами міста. Там у визначений день зібралося безліч народу, і на царський суд привели сімдесят воїнів разом із їхнім начальником Маврикієм.
Нечестивий Максиміан звернувся спочатку до Маврикія. Він докорив Святому за те, що вони, облагодіяні царською милістю, замість того, щоб інших схиляти до виконання царського закону, угодного богам, самі повстали проти цього закону та зневажають богів.
Маврикій на це відповів, що вони не зневажають, а прославляють Істинного Бога, і що скверних бісів та їхніх ідолів називати богами не слід.
Максиміан запитав у Святого, чи таким чином він дякує богам, які удостоїли його честі й дали йому перше місце серед воїнів. Маврикій же сказав царю, що він не приймав ніякої честі від їхніх богів і лише безумні люди, які уподібнилися до нерозумних скотів, боготворять каміння та дерева.
Після цих слів цар наказав відокремити Маврикія від інших воїнів і ласкаво запитав у них, хто їх звабив, що вони приєдналися до хибних поглядів людей, які шанують Розіп’ятого Чоловіка.
Від імені усіх воїнів Феодор та Филип відповіли царю, що вони не помиляються, а його бажають привести до шанування Істинного Бога.
Тоді цар почав обіцяти Филипу, який був уже похилого віку, дари та почесті, аби він навернувся до поклоніння богам і таким чином показав приклад своїм товаришам. Филип відповів, що не стане схиляти до зла тих, хто пізнав страх Божий, бо горе тому, через кого приходить спокуса.
Після цього Максиміан почав погрожувати воїнам страшними муками, однак усі вони відповіли, що не бояться мук, бо немає страху в душах тих, хто любить Бога.
За наказом царя святих позбавили воїнських поясів та вбрання й замкнули на три дні в темниці. Там вони молили Бога укріпити їхню віру та сподобити їх Царства Небесного.
Коли мучеників вдруге привели до Максиміана, він почав лагідно схиляти їх до жертвоприношення. Однак воїни сказали, що не відступлять від Істинного Бога та не поклоняться бісам.
Цар помітив серед воїнів молодого юнака й почав допитувати його. Тоді юнак відповів, що звати його Фотином і він – римлянин та син Маврикія, вихований в істинній вірі.
Максиміан за ці слова назвав юнака нерозумним і наказав йому принести жертву Зевсу. Проте юнак заперечив і сказав царю, що він розумніший за нього та інших ідолопоклонників, бо вірує в Христа Бога.
Після цього цар знову звернувся до усіх мучеників і наказав їм принести жертви богам та не спонукати його до жорстокості. Воїни на це відповіли, що прагнуть терпіти муки, щоб догодити Христу.
Через таку відповідь мучитель ще більше розгнівався і наказав бити воїнів воловими жилами. Святих били так довго, що тіла їхні роздробилися, а вся земля під ними обагрилася кров’ю. Проте вони мужньо перенесли це катування та не схилилися до ідолопоклонства.
Для того, щоб спалити мучеників, розвели велике вогнище. Воїни самі увійшли туди і не зазнали у вогні ніякої шкоди, бо Господь явив чудо й зберіг Своїх рабів.
Після цього святих прив’язали до дерев і стругали залізними кігтями, але й це катування вони перетерпіли мужньо.
Тоді ж Маврикій сказав мучителю, що його посоромив навіть молодий юнак, який зміг перенести такі люті муки. Почувши це, цар, щоб досадити Маврикію, одразу наказав обезголовити Фотина. Однак Святий навпаки зрадів смерті свого сина за Христа й сказав царю, що він здійснив його бажання.
Злочестивий Максиміан палав люттю і не міг придумати, як найбільш жорстоко стратити святих, про що став радитися зі своїми прибічниками. І, зрештою, за порадою одного з них, наказав прив’язати оголених та змащених медом мучеників біля болота, де було багато комарів, шершнів, оводів, ос та всяких мух. Як тільки це зробили, на святих налетіла густа хмара комах і почала жалити їх. Таке катування мученики терпіли десять днів, після чого віддали свої душі Богу.
Тіла святих нечестивий цар наказав обезголовити й залишити на поживу звірам. Однак християни прийшли вночі та потай зібрали й поховали чесні тіла мучеників.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)
