Перше та Друге обретіння чесної глави Предтечі Господнього Іоанна

Перше та Друге обретіння чесної глави Предтечі Господнього Іоанна

24 лютого/9 березня Православна Церква вшановує пам’ять Першого та другого обретіння чесної голови Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна.

Після усікновення Хрестителя Господнього Іоанна його голову принесла Іродіаді її дочка. Тіло Іоаннове потай забрали його учні та поховали в Самарійському місті Севастії.

Іродіада проколола голкою язик Предтечі, глумилася над чесною головою та закопала її в палаці в потаємному місці. Про це місце знала лише Іоанна, дружина наглядача Хузи. Вона вночі забрала голову Хрестителя, поклала в глиняну посудину й поховала в помісті Ірода, що  на Єлеонській горі.

У той час Ірод почув про Господа нашого Іісуса Христа й подумав, чи це не воскреслий Іоанн Хреститель. Він разом із Іродіадою почав шукати голову Предтечі, але не знайшов, тому й сказав своїм домашнім про Іісуса, що це Іоанн воскрес із мертвих.

Через багато років після цього знатний вельможа Інокентій купив собі те місце на Єлеонській горі й почав подвизатися там у чернечому чині. Коли він копав рів для фундаменту під церкву, то знайшов голову Хрестителя Господнього.

Про те, що це голова Іоанна Предтечі, монаху стало відомо через знамення, чудеса та Боже одкровення. Інокентій із честю зберігав голову Святого у себе протягом всього життя, а перед смертю знову закопав у землю, щоб язичники, яких на той час було дуже багато, не поглумилися над нею.

За царювання Костянтина Великого двоє монахів вирушили на поклоніння в Єрусалим. Там одному з них з’явився уві сні Іоанн Хреститель. Він повідомив про місцезнаходження своєї голови й повелів викопати її.

Монах відкрив своє видіння товаришу, однак той сказав йому не звертати уваги на сон. Тоді наступної ночі Предтеча Господній з’явився обом монахам і повторив своє повеління. Після цього вони пішли на вказане Хрестителем місце та викопали з землі його голову. Монахи поклали голову в мішок і вирішили повернутися назад.

Їхнім супутником став гончар із сирійського міста Емеси. Він через бідність змушений був покинути свій дім і йти на чужину.

глави Предтечі

Монахи доручили йому нести мішок із головою Хрестителя. Гончареві з’явився Предтеча Господній і повелів піти від своїх супутників разом із мішком. Святий Іоанн сказав йому це зробити через лінь та недбальство монахів, які спочатку не хотіли викопувати його голову, а потім дали її нести невідомому їм чоловіку.

Гончар послухався повеління Хрестителя, втік від монахів і повернувся додому. З того часу Господь благословив його дім, і він став заможною людиною. Гончар шанобливо зберігав голову Іоанна, звершував перед нею кадіння та запалював світильники. Коли благочестивий чоловік наблизився до своєї кончини, йогму з’явився Хреститель Господній. Він повелів йому покласти його голову в посудину для води, замкнути її в скрині, запечатати та передати своїй сестрі.

Таким чином голова святого Іоанна тривалий час зберігалася християнами й переходила від одного до іншого. Зрештою, вона опинилася в руках ієромонаха Євстафія, який дотримувався єресі Арія. Він жив у печері поблизу Емеси, куди до нього приходили люди й отримували зцілення від чесної голови Святого. Однак Євстафій приписував зцілення собі, а голову від людей приховував.

З часом за своє нечестя Євстафія засудили на вигнання. Він закопав чесну голову Хрестителя в тій печері з наміром знову повернутися туди. Проте це йому не вдалося, бо в печері поселилися благочестиві монахи, і згодом там утворилася обитель.

Велику святиню знайшов у 452 р. архімандрит монастиря Маркел, який мав про це чудесні видіння. Однієї ночі, коли він спав, якась рука штовхнула його тричі в правий бік і почувся голос. Цей голос наказав Маркелу йти слідом за зіркою й розкопати те місце, до якого вона приведе. Прокинувшись, архімандрит дійсно побачив зірку. Вона привела його в печеру та зникла. Тоді він почав копати й знайшов посудину з чесною головою Предтечі Господнього Іоанна.

Про знайдений скарб сповістили Емеському єпископу Уранію. У той самий час до єпископа прибув і землероб, який повідомив, що протягом багатьох днів на місці розташування печери бачив вогонь, що виходив із землі.

Ураній разом із пресвітерами та дияконами поспішили до печери й після ревної молитви дістали скарб, захований знову Маркелом.

Один із пресвітерів, на ім’я Малх, засумнівався та зухвало доторкнувся до голови Іоанна. Цієї ж миті його руку паралізувало, і лише через певний час він отримав чудесне зцілення. Крім того, від благовонного мира, яке витікало з голови Святого, чудесно прозрів сліпець.

Спочатку велику святиню з благоговінням віднесли до церкви та поклали у вівтарі. Потім її перенесли в Емес у новозбудований в честь Іоанна Хрестителя храм.

Пізніше голову Іоанна Предтечі перенесли до Константинополя, а потім у Комани, де її заховали в землі від нечестивих іконоборців.

За правління імператора Михаїла ІІІ (842 – 897 рр.) чесну голову втретє знайшли й повернули в Царгород.

Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)

Wayfarer

Wayfarer

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x