День пам’яті 42 мучеників Амморейських
6/19 березня Православна Церква вшановує пам’ять 42 мучеників Аморейських.
Грецький імператор Феофіл (829 – 842 рр.), син імператора Михаїла Валвоса (Травлоса), часто воював супроти арабів. Одного разу він взяв у облогу агарянське місто Созопетру, що було батьківщиною князя Амірмумни.
Амірмумна через послів ревно просив Феофіла не розоряти місто. Проте Феофіл не послухався, спустошив місто й захопив велику здобич.
Це дуже розгнівило Амірмумну. Він зібрав велике військо та вирушив війною на греків, щоб зруйнувати фрігійське місто Амморею – батьківщину Феофілового батька Михаїла.
У воєнний похід із великою військовою силою вирушив і грецький імператор. Його прибічники радили не розпочинати битви, адже сили агарян переважали.
Однак Феофіл не прислухався до поради і частину війська послав на захист Аммореї, а з рештою вступив у бій. У битві греки зазнали поразки й кинулися тікати; втік і імператор Феофіл.
Амірмумна взяв у облогу Амморею, а через деякий час із допомогою грецького воєначальника-зрадника Вадітзіса захопив її. Місто було знищене вогнем та мечем, і лише невелика частина жителів уціліла та потрапила в полон.
У полоні опинилися і послані Феофілом на захист Аммореї грецькі воєначальники та знатні мужі, у кількості 42 чоловік. Серед них були патриції Костянтин, Аєцій, Феофіл, протоспафарій (мечоносець) Феодор, Міліссен, Калліст, Васой.
Полонених відвели в Сирію, де полководців ув’язнили в темниці. Їх закували в окови та морили голодом і спрагою.
Через деякий час князь Амірмумна замислив навернути грецьких воєвод до магометанської віри. Для цього він почав підсилати до них знатних мужів та філософів, які схиляли їх до свого нечестя.
Однак воїни Христові були непохитними в вірі й твердо трималися християнства. Між тим час минав, а полководці були в полоні сім років.
Якось до віконця темниці підійшов зрадник Вадітзіс, що прийняв магометанство й отримав почесті та дараи. Він підкликав до себе в’язня Костянтина, колишнього нотарія (секретаря) патриція Костянтина. Вадітзіс роповів, що князь має намір наступного дня їх усіх вбити, і радив нотарію разом зі своїм господарем удавано погодитися на прийняття сарацинської віри.
Коли святий почув це, то сказав зраднику йти геть, а сам потай від інших розповів господарю про смерть, що на них чекає. Патрицій Костянтин приховав цю звістку від інших полонених та запропонував усім провести ніч у молитві. В’язні молилися Господу до світанку.
Вранці разом із воїнами прибув до темниці жорстокий воєвода. Він вступив зі святими в тривалу супречку про віру. Грецькі полководці непохитно доводили істинність християнства і, зрештою, прокляли Магомета та усіх, хто сповідує його пророком. Це дуже розлютило агарянського воєводу, і він наказав вести полонених на місце страти.
Першим постраждав за сповідання Христа протоспафарій Феодор, на прізвисько Кратір, що означає сильний. Він був колись кліриком, але, вважав себе недостойним і залишив священний сан та пішов на військову службу.
Після Феодора решта мучеників також схилила під меч свої голови. Тоді ж стратили й зрадника Вадітзіса. Амірмумна розсудив, що оскільки він своїм не був вірним, то й чужим вірним не буде.
Тіла всіх убитих кинули в ріку Євфрат. Невдовзі їх знайшли на протилежному березі, причому голова кожного мученика пристала до свого тіла. Останки ж зрадника Вадітзіса лежали віддалік від мощей святих, і голова його знаходилася далеко від тіла.
Християни зібрали мощі мучеників і поховали їх із честю. Тіло ж боговідступника пожерли крокодили.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)
