Як сталося, що Іуда зрадив Христа?

Іуда серед інших учнів прийняв від Христа хліб на Таємній Вечері, потім встав, пішов і зрадив Його. Як так могло статися?

Поза будь-яким світом

Іуда за життя зміг поставити себе поза будь-яким світом. Він ухитрився повністю втратити відчуття духовного світу. Йому і Христос не Христос, і сатана не сатана. Часто тлумачі пов’язують омертвіння його серця з пристрастю сріблолюбства. Але серце може перетворитися на камінь сотнями інших способів і всі вони ведуть до втрати живого відчуття близькості Бога а, у фіналі, до зради Христа.

Іскаріот був захоплений проповіддю Христа про прийдешнє Боже Царство. Апостоли були з простих колін Ізраїльських. Іуда ж був з привілейованого коліна. Просто кажучи, він був єдиним юдеєм. Не якимсь галілеянином, а з рангу освічених, владних, найбільш розвинених нащадків Авраама. Він був елітою. Зрозуміло, йому хотілося, і він вважав за належне бути при прийдешньому Месії найбільш легітимним спадкоємцем влади майбутнього царства.

Увесь час перебування поряд з Іісусом Іуда напружено придивлявся до Вчителя, порівнюючи Його з образом пророка. Річ у тому, що в Ізраїлі була і є школа, або традиція, що ретельно й постійно вивчає прикмети прийдешнього Месії.

Іуда, як і більшість юдеїв, був у курсі елементарних правил визначення. А оскільки йому довірили касу, то, очевидно, він знав лічбу і був найбільш грамотним серед апостолів. Можна легко собі уявити його ставлення до побратимів-рибалок. Відчуття обраності теж зіграло свою роль у розчаруванні Іскаріота.

Іуда дуже скоро переконався, що мова Христа про Небесне Царство не має нічого спільного з звільненням від Риму. Постійне протистояння Іісуса фарисейській традиції мало ще більше посилити підозри прагматичного учня. Врешті-решт, Іуда вирішив, що Христос самозванець, або нешкідливий самозванець, на якому можна заробити. Або дивак, який може взяти владу і якого треба підштовхнути до цього провокацією. Цей сценарій міг принести місце, прибуткове місце.

Так Іуда викинув себе з першого світу традицій Бога та людини, не зрозумівши ролі Христа.

Вирішивши піти від Іісуса, Іскаріот повертається в лоно пануючої еліти первосвященників. Проте його потряс своєю жорстокістю та несправедливістю суд Каяфи. Він як людина, яка має справу з грошима, дуже добре зрозумів, що Христос був відданий на смерть як конкурент за владу і, як наслідок, через гроші.

Іуду також вразило, що Ірод і навіть жорстокий і цинічний Пилат виявилися милосерднішими за ізраїльських первосвященників. Адже Царство Боже повинен наслідувати саме милосердний і святий народ Божий, а не жорстокий і користолюбний.

Отож Іуда вийшов із традиції тодішнього ізраїльського народу, побачивши його жорстокість і нелегітимність по суті. Очевидно, що Іскаріот не чекав такого розв’язку подій, коли ціною тридцяти срібняків стало життя Людини, Яка нехай “помиляється”, але є зовсім нешкідливою.

Так Іуда викинув себе зі світу номер два.

Іуда пішов із Тайної Вечері напередодні розп’яття Іісуса. Христос вголос назвав його зрадником. Він міг вибачитися та залишитися, але пішов, грюкнувши дверима.

Із Синедріону Іуда пішов, жбурнувши срібняки під ноги старійшин.

Йому не було куди йти. Він опинився поза світами, і йому здалося, що краще розчинитися в небутті. Ілюзія, що переслідує всіх самовбивць. Негайно після смерті розплющаться вже мертві очі, й інша реальність стане навіть реальнішою, ніж наша, земна.

Іуда був скарбником Царя Небесного. І всі ми також володіємо певними скарбами, які дані нам при народженні. Але як і Іуда, багато хто розтратив довірену казну на свою маленьку оборудку. Краса краще відкриває серця ближньому. Люди навчилися торгувати нею. Розум може послужити до організації миру і порядку навколо нас. Люди пустили його на шахрайство. Велике серце може легко послужити лукавству й обману.

Слава Богу, наші ближні не можуть бачити, на що перетворився даний нам Богом скарб. Знає Бог. Але чи соромно нам? Чи соромимося ми цього? Та не дуже.

Іуда пішов і розкаявся, що добре, і задушився, що погано. Важко сказати, в чому розкаювався Іуда. У тому, що не вдалося йому отримати пост міністра фінансів у новому уряді? А можливо в тому, що стало шкода безневинну Людину, або в тому, що сатана відійшов від нього за непотрібністю, і його душа відчула щось велике в образі Христовому.

Втрата реальності існування Бога, метушня біля Христа, вигода, яку намагаються отримати з дружби з Богом, – і є гріх Іудин. Але головне в цьому гріху – відштовхування від себе любові Небесного Отця.

Втрата реальності існування Бога, метушня біля Христа, вигода, яку намагаються отримати з дружби з Богом, – і є гріх Іудин. Але головне в цьому гріху – відштовхування від себе любові Небесного Отця.

Для нас, сьогоднішніх учнів Господніх, цей гріх є цілком актуальним і небезпечним.

Їм всеодно просто

Скоро Пасха. В її образі навіки сплелися пам’ять про Іуду та воскресіння Христове. Кому Христос, кому Іуда. Для нас – це особливий момент максимального наближення до Бога.

Більша частина країни на Пасху в храм не прийде. Їм взагалі все одно, хто такий Іуда. Частина іудина підійде ближче: покрутиться біля Христа, покурить, пофотографується в очікуванні дійства. Для них Пасха – це карнавал із нічною ходою, стоянням у храмі, продовженням дійства на кладовищі та катанням яєць.

Кекси, сир, целофан, 🥳 стрічечки, курчата, сердечка, розмальовані яєчка в дерев’яних скляночках, наклейки, пасхальні листівки 🥹 – їх поживне середовище. В очах таких глядачів Господь є джерелом доходу чи розваги. Для таких як вони Христос є комерційним проєктом, зручним медіа-ресурсом, шоу, чинником внутрішнього комфорту чи іншою вигодою та побічним продуктом. 💸

Розгляд образу Іуди має навести нас на думку: а чи немає в мені частини Іудиної? Хто для мене Іісус: хобі, партнер чи Бог?

Розгляд образу Іуди має навести нас на думку: а чи немає в мені частини Іудиної? Хто для мене Іісус: хобі, партнер чи Бог?

Іісус і зрадник Іуда були поруч. Кожен займався своєю справою. Ми теж чимось зайняті цього тижня. У Христа Страсний тиждень закінчився жертвою любові. А чим цей тиждень закінчиться в нас? Милуванням своїх переживань, ролевою грою з хлібом і водою, заламуванням рук, втім, безплідним, або, навпаки, особливим входженням у працю Господню.

Сенсом нашого християнського життя повинне стати не порожнє “дійство” на біляцерковній сцені, поза простором Божим, а реальний плід Христової праці поряд із Ним.

Сенсом нашого християнського життя повинне стати не порожнє “дійство” на біляцерковній сцені, поза простором Божим, а реальний плід Христової праці поряд із Ним.

Сумою цих плодів має бути наповнене все наше життя.

Священник Костянтин Камишанов

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)