Про віру та мужність

Свт. Николай Сербський (Велимирович). Листи. Лист 82. Про віру та мужність.

Вірне спостереження твоє, відважна душе! Без щирої й твердої віри в Бога живого немає мужності. А де немає мужності, там люди вдаються до лукавства й підступів.

Одне тільки село Гацко дало більше героїв, ніж ціле європейське місто. А Невесини, а Дробняки! Кожен, кого згадав ти в листі, — герой; і отець Богдан Зимонич, і отець Новиця Церович, Яків Джакович, Стоян Ковачевич – всі вони великі сини народу. Їхня віра в Бога та кінцеву перемогу істини була чистою й простою, дитячою вірою, яка не знає сумнівів і не заплямована нечистими розрахунками.

Богобоязливі патріоти не можуть не бути героями. Для того, хто Бога боїться та народ любить, смерть – ніщо.

Богобоязливі патріоти не можуть не бути героями. Для того, хто Бога боїться та народ любить, смерть – ніщо.

А хто не боїться смерті, чого ще може боятися?

Того, що розповідають про отця Богдана очевидці, жоден епос не знав. Він настільки вірив, що Промисел Божий оберігає його від загибелі, що крикнув своїм друзям: “Сховайтеся за моєю спиною!”. А якою широкою була спина в отця Богдана, ти краще знаєш: ти бачив його живим.

Такий був час, така мужність. Мені дуже дорога твоя щирість у відданні належного мусульманським героям. Але й серед них лише ті вважаються героями, хто в Бога вірив і Бога боявся.

На мою думку, не шабля турецька завоювала Балкани та Європу до Відня, а міцна віра мусульман. З міцною вірою завжди поєднуються дисципліна та відданість.

З міцною вірою завжди поєднуються дисципліна та відданість.

Озброєні цією невидимою, і тоді, і нині, і завжди вирішальною зброєю, турки могли створити державу, що простягалася від Індії до Будиму, одну з найбільших держав у світі, створити й утримувати її міцніше, ніж тримали Індію англійці.

Коли султан Сулейман рушив у похід на Угорщину зі стотисячним військом, він видав наказ, за яким позбувався голови кожен воїн, який дозволив собі ображати словом або грабувати людей, які зустрічалися їм на шляху. Як у Старому Заповіті!

Але в чорногорцях і герцеговинцях цей хоробрий азіатський народ знайшов гідних суперників у вірі й шляхетності.

А зараз ти нарікаєш, що після війни не залишилося героїв і героїзму. Це післявоєнне покоління нагадує тобі, як ти говориш, зграю п’явок, що присмокталися до земних насолод, що виросли на крові балканських героїв і мучеників. Але хіба війна припинилася?

У книзі Іова написано: “людина в цьому світі — воїн“¹.

Так, війна триває, але ведеться вона вже не за допомогою мечів або гармат, а таємно, незримо: битва йде за спасіння душ людських.

…війна триває, але ведеться вона вже не за допомогою мечів або гармат, а таємно, незримо: битва йде за спасіння душ людських.

Хтось бореться з хворобами, хтось зі спокусами, хтось за совість і честь, хтось за слабких і безпомічних тощо. А де боротьба, там і герої.

Якщо герої ці не помітні всім і всюди, не означає, що їх немає. Вони є, їх багато. Вони є в будинках, на вулицях, у лікарнях, на полях. Тому що героїзм — привілей не тільки генералів життя, але і його рядових.

Радій у Господі.

Свт. Николай Сербський (Велимирович). Листи.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)