Мучениці Агапія, Хіонія та Ірина

16/29 квітня Православна Церква вшановує пам’ять святих: мучениці Агапія, Хіонія та Ірина.

Святі Агапія, Хіонія та Ірина були рідними сестрами й постраждали за царювання Діоклетіана (284 – 305 рр.).

Імператор під час свого перебування в Аквілеї (давнє місто на півночі Італії) дав наказ вбити всіх християн у Римі та привести до нього вчителя християн Хрісогона. Тоді разом із Хрісогоном пішла його учениця свята Анастасія Узорішительниця.

Після жорстоких катувань Хрісогона обезголовили, а його тіло кинули на морському березі. Поблизу того місця жив пресвітер Зоіл. Він взяв тіло Мученика й поклав у своєму домі. На 30-й день після цього йому явився святий Хрісогон. Він сповістив, що невдовзі будуть схоплені діви-християнки, які живуть неподалік. Також Хрісогон повелів сказати рабі Божій Анастасії, щоб вона укріпила їх до мученицького подвигу. Також Мученик повідомив про наближення блаженної кончини й самого Зоіла.

Таке ж саме одкровення мала і свята Анастасія. Тоді вона дізналася від пресвітера Зоіла, де мешкають святі діви, прийшла до них в дім і протягом цілої ночі повчала їх мужньо постраждати за Христа.

Через десять днів після видіння Зоіл дійсно відійшов до Господа, а святих дів схопили та привели до імператора Діоклетіана. Він наказав дівам принести жертву богам і обіцяв їм шлюб із знатними юнаками.

Однак святі мучениці були непохитними у вірі та відмовилися виконувати наказ царя. Тоді їх кинули в темницю. Туди до них прийшла свята Анастасія та повчала їх із упованням на Бога звершити мученицький подвиг.

Коли Діоклетіан вирушив у Македонію, слідом за ним були привели й усіх ув’язнених у Аквілеї християн. Цар доручив їх катування ігемону Дулкіцію. Перед ним і предстали Агапія, Хіонія та Ірина.

Ігемон, вражений красою дівиць, розгорівся до них плотською пристрастю та наказав ув’язнити їх у окремому приміщенні. Зі скверним наміром він прийшов уночі до святих дів, які перебували в молитві.

Тільки-но Дулкіцій став на поріг кімнати, де знаходилися мучениці, то одразу втратив розум і не зміг увійти всередину. Натомість він пішов у поварню, де весь обмастився сажею. У вигляді страшного ефіопа він представ перед своїми слугами, які дуже злякалися його й втекли. Так само втекли від ігемона і його варта та воїни.

Розлючений цим, Дулкіцій пішов до царського палацу, щоб пожалітися на своїх підлеглих. Однак там його прийняли як юродивого та вигнали геть.

Ігемон не розумів, що відбувається, бо думав, що виглядає так само, як завжди. Зрештою, слуги Дулкіція здогадалися, що він обезумів, та відвели його додому.

Тільки там він побачив, що весь обмащений сажею, і вирішив, що це сталося з ним через чаклунство ув’язнених дівиць.

Коли дів привели до розлюченого Дукліція на катування, він наказав оголити їх. Однак як не намагалися слуги виконати наказ ігемона, їм це не вдалося.

Тим часом Дулкіцій так міцно заснув, що його не могли розбудити й сплячим віднесли додому. Коли ж Діоклетіан дізнався про те, що сталося з Дулкіцієм, то розгнівався на нього та передав дів на катування судді Сисинію.

Свій допит суддя почав із наймолодшої Ірини. Після того, як вона безбоязно сповідала свою віру в Христа, її відвели до темниці. Потім перед суддею стали Агапія та Хіонія, яким Сисиній наказав принести жертву богам.

Однак діви відмовилися від жертвоприношення. Їх засудили до спалення вогнем. Кинуті у велике вогнище, Агапія та Хіонія відійшли до Господа. При цьому їхні тіла залишилися зовсім неушкодженими. Це свідчило про те, що святі діви померли не від вогню, а своїми молитвами випросили у Бога собі блаженну кончину. Тіла мучениць забрали слуги святої Анастасії та принесли до своєї господині.

Потім суддя почав схиляти до жертвоприношення Ірину. Він погрожував відвести її в дім розпусти, щоб там над нею чинили насилля, допоки вона не загине. Проте дівиця сказала, що отримає від Господа винагороду й за таку смерть, бо і в такому випадку вона постраждає заради Бога.

Тоді Ірину дійсно повели в дім розпусти. На шляху воїнів, які вели святу діву, наздогнали два інших світосяйних воїни і сказали, що суддя наказав відвести діву на те місце, яке вони вкажуть. Після цього Ірину відвели на високий пагорб за містом.

Коли Сисиній дізнався про це, то розгнівався й сам поїхав до того пагорба. Він хотів піднятися на нього, але не зміг. Йому здавалося, що пагорб оточений високою стіною, яку неможливо подолати. Тоді декілька воїнів, що були разом із Сисинієм, вистрелили в Ірину з луків. Поранена ними свята діва віддала Господу свою душу. Тіло Ірини поклали разом із тілами Агапії та Хіонії. Кончина святих мучениць настала в 304 р.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)