День пам’яті преподобного Іродіона Ілоєзерського
28 вересня/11 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Іродіона Ілоєзерського.
Святий Іродіон був учнем преподобного Корнилія Комельського. Відомостей про його походження, час і місце народження не збереглося.
Коли святий Корнилій відійшов до Господа, порядок у його монастирі порушився. Монахи почали жити свавільно, багато хто прагнув зайняти керівні посади, дбав про свою славу й тілесний покій. Інші ж намагалися наслідувати життя свого наставника Корнилія й обрали вузький шлях, сповнений скорбот і праці.
Заради усамітнення вони залишили Комельський монастир, і одні з них вирушили на схід, а інші на північ до Білого моря.
Святий Іродіон прибув до Білоозера й поселився в пустельному місці поблизу поселення Ілоського. Тут Преподобний спорудив каплицю та невелику келію. Він проводив час у молитві й трудах, і лише Господь знає його великі подвиги.
Якось уночі Іродіону в легкому сні з’явився Ангел і повелів іти на острів на озері Іло та збудувати там храм на честь Різдва Богоматері.
Святий прокинувся в трепеті й почав молитися. Потім він пішов на вказане місце й на безлюдному півострові, розташованому на озері, почув дзвін. Так Господь вказав Своєму угоднику місце для подвижництва.
Власником тієї землі був христолюбивий муж на ім’я Анісім. Він продав Іродіону землю, і Преподобний, як повелів Ангел, збудував на ній храм, до якого прибудував трапезну. Святий прикрасив храм іконами, забезпечив священним посудом і всім необхідним. Житлом Преподобному слугувала трапезна.
Коли довколишні жителі довідалися про доброчесне життя Іродіона, то почали приходити до нього за повчаннями та настановами. Вони приносили святому їжу, яку той роздавав бідним. Собі ж він залишав лише стільки, щоб не померти від голоду.
Якось угодника Божого вирішив відвідати благочестивий муж Єлисей. Він взяв із собою їжу та підійшов до трапезної, в якій жив Святий.
Оскільки Іродіон довго не відповідав, Єлисей наважився ввійти всередину, де побачив Преподобного лежачим у печі на розжареному вугіллі. З печі Святий вийшов анітрохи неушкодженим. Він попросив в Єлисея прощення та заборонив розповідати будь-кому про диво. Після того благочестивий муж почав часто приходити до Преподобного. Частіше почали навідувати його й інші люди.
Згодом біля, збудованого Іродіоном, храму почали ховати померлих, у церкві почали хрестити дітей і звершувати Таїнство шлюбу. Натовпи людей приходили на півострів і приносили з собою м’ясо та алкогольні напої. Вони шуміли, лаялися, сперечались і сварились. Такий безлад був тяжким для Преподобного, і він жалкував за тим часом, коли міг у повній тиші півострова гаряче молитися Богу. Тепер Іродіон ревно просив Господа повернути мир і безмовність у його пустелю.
Неохоче угодник Божий спілкувався з відвідувачами й неохоче приймав їхні дари, що робив лише для того, щоб нікого не образити. Принесене він роздавав бідним.
Святий посилював свої подвиги, умертвляв плоть стриманням, ночами молився. Щосуботи він причащався Пречистих Тіла й Крові Христових.
Про свій відхід до Господа Іродіон дізнався від Ангела Божого. Тоді він причастився Святих Тайн і наступної ж ночі відійшов до Господа.
Ієромонах Ісайя, що жив разом зі Святим, уранці знайшов його тіло бездиханним, одягненим у схиму зі складеними навхрест на грудях руками. Келію наповнювали пахощі.
Мощі угодника Божого поховали на півострові Іло в каплиці біля храму на честь Різдва Богоматері. Кончина Преподобного настала 28 вересня 1541 року, через три роки після того як він залишив Комельський монастир.
Згодом над гробом Іродіона спорудили храм на честь Похвали Пресвятої Богородиці. Там зібралася братія та виник монастир.
Біля гробу Святого почали звершуватися чудеса. Згадаємо деякі з них.
Якось у каплицю, де покоївся Преподобний, прийшов чоловік на ім’я Софонія. Він по простоті увіткнув посох у могилу й одразу осліп.
Згодом сліпець зрозумів, за що покараний, і почав часто приходити до гробу Святого та просити прощення свого гріха. Одного разу Софонію привели в келію, де подвизався Іродіон, і там він заснув. Уві сні слпець побачив Преподобного, який повелів йому йти знову до гробу та пообіцяв прощення.
Зі сльозами сліпець припав до гробниці Іродіона й отримав зцілення. Після того чуда вдячний Софонія наказав написати образ Преподобного, який поставив при його гробниці.
Сталося так, що іконописець монах Вассіан потрапив у бурю на Ілозері. Його човен перекинувся, і монах почав тонути. Тоді він згадав про преподобного Іродіона і почав молити його про порятунок.
Святий з’явився Вассіану й сказав, щоб він не боявся, бо Господь рятує його від потоплення. Тієї ж миті старець Вассіан опинився на березі. Після того дива монах провів у подвигах на Ілозерському півострові решту своїх днів.
Якось священник Євфимій, який часто відвідував гробницю Іродіона й мав до нього велику віру, провалився під лід та почав тонути. Він призвав ім’я Святого, й одразу хтось підняв його та переніс у безпечне місце.
Одного разу вороги, що напали на Руську землю, увійшли в каплицю, де почивали мощі Преподобного Іродіона. Один із них взявся знімати оклади з ікон. Тоді раптом невидима рука кинула його на землю, і він впав, ніби мертвий. Решта завойовників забрали його й втекли, охоплені жахом.
Багато й інших чудес звершилося молитвами святого Іродіона.
Слава Богу вовіки. Амінь.
