День пам’яті мучеників Гликерії та Лаодикія

13/26 травня Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Гликерії та Лаодикія,
сторожа темничного.

Свята Гликерія жила в місті Траянополі у Фракії. Вона була дочкою римського анфіпата (градоначальника) Макарія, що переселився сюди разом із сім’єю.

У Траянополі батьки Гликерії померли, і вона залишилася сиротою. Дівиця увірувала в Христа, почала щодня приходити до храму на Богослужіння й вирішила зберігати цноту.

У ті часи було гоніння на християн, що розпочав імператор Антонін (138 – 161 рр.), який розіслав по всій імперії наказ вбивати тих, хто відмовляється від ідольського жертвоприношення.

З таким наказом ігемон Савін прибув у Траянополь і влаштував свято на честь мерзенного бога Дія. Коли народний натовп із запаленими свічками йшов до язичницького храму, свята діва Гликерія, сповнена божественної ревности, також попрямувала туди.

Вона предстала перед ігемоном, розповіла про своє благородне походження й зажадала першою принести жертву Істинному Богу. Савін дозволив їй раніше за інших звершити жертвоприношення.

Гликерія відкрила своє чоло й показала всім зображення хреста на ньому, а потім помолилася Господу про зруйнування ідола Дія. По молитві Святої раптом загримів грім, і кам’яний ідол впав і роздробився.

Це дуже розлютило ігемона та жерців. Вони одразу наказали народу побити Гликерію камінням. Однак діва залишилася неушкодженою, бо жоден камінь не торкнувся її тіла. Після того Святу кинули до в’язниці.

Наступного дня Гликерія знову постала перед ігемоном і сповідала Істинного Бога. Після того нечестивий Савін наказав повішати її за волосся та стругати залізними кігтями. Вона ж під час цього катування зовсім не відчувала болю.

Потім Святу били по обличчю. Однак раптом з’явився ангел Господній, і налякані його появою мучителі впали на землю, як мертві.

Після того Гликерію морили голодом та спрагою в темниці. Але й там Господь не залишив Свою рабу, оскільки ангели Божі приносили їй їжу та пиття.

Коли ігемон через тривалий час побачив, що Мучениця ще жива, то дуже здивувався й наказав вести її за собою в Іраклію. У тому місті Святу зустріли єпископ Дометій та місцеві християни. Вони прославили Гликерію за мужнє страждання, а єпископ вголос помолився за неї Богу.

Нечестивий ігемон вирішив спалити Святу. Однак, коли її кинули в піч, із неба зійшла роса та загасила вогненне полум’я. Гликерія прославила Бога й вийшла з печі неушкодженою.

Савін, що приписував усі чудеса чаклунству Святої, наказав здерти шкіру з її голови. Коли це зробили, Мученицю ув’язнили. У в’язниці Гликерії з’явився ангел Господній, звільнив її від пут та зцілив од ран.

Через те чудо темничний сторож Лаодикій увірував у Істинного Бога. Він взяв на себе кайдани Гликерії та пішов за нею до ігемона.

За сповідування Христа Лаодикія усікли мечем і він прийняв мученицький вінець. Його тіло потай забрали та поховали християни.

Святу ж Гликерію ігемон наказав віддати на поталу звірам. Спочатку на неї випустили одну левицю, яка лягла біля її ніг і почла їх лизати. У той час Мучениця молилася Богу. Вона дякувала Господу за те, що найлютіші страждання були для неї легкими, і просила відплатити ігемону за справами його, а її бути гідною вінця благодаті.

Після того на Гликерію випустили другу левицю. Вона загризла Святу, але не розтерзала її тіла. Чесна кончина Мучениці настала близько 177 року.

Нечестивий Савін одразу після смерті Святої захворів на водянку. Його тіло дуже розпухло, і він помер посеред вулиці.

Єпископ Дометій взяв чесне тіло Гликерії та поховав поблизу Іраклії. Згодом від мощей Святої почало витікати цілюще миро.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)