Коли Господь не відповідає на наші молитви?

Коли Господь не відповідає на наші молитви?

Наші молитви є засобом спілкування з Творцем. За допомогою молитви ми можемо розповісти Господу про свої проблеми, висловлювати бажання, дякувати за Його благодіяння.

Однак часто буває, що наші прохання так і залишаються не виконаними. І тоді закрадається питання: невже наші молитви Бог не чує? А якщо чує, то чому не відповідає?

Підстави того, чому Господь не завжди відповідає на наші молитви чи зволікає з їх виконанням, є різноманітними. Основні з них розглянемо нижче.

Життя не за заповідями Божими

Часто люди, які звертаються до Господа з прохальними молитвами, живуть не по-християнськи, не виконують Його заповідей. Вони звертаються до Нього лише з меркантильних міркувань. Таке ставлення до Бога, – «я Тобі молитву, а Ти мені допомогу», – ніщо інше як «молитовне хабарництво».

У Святому Письмі є такі слова: «І чого не попросимо, отримаємо від Нього, тому що дотримуємося заповідей Його й робимо приємне перед Ним»1(1 Інн. 3:22).

І великий Богослов, один із трьох Вселенських вчителів зауважує, що Господь виконує молитви того, хто виконує Його заповіді.

Господь виконує молитви того, хто виконує Його заповіді.

Коли ми будемо молитися й продовжувати жити в гріху, тоді наша молитва буде марною, таку молитву від нас Господь не почує.

Образа на людей

Другою ознакою, яка зводиться до першої, є образа на ближніх, небажання простити їх. У молитві Господній, яку Іісус Христос дав своїм учням, а через них і усім нам, в Нагірній проповіді, є вираз «І оставі нам долгі наша, якожє і ми оставляєм должніком нашим». Це дуже важливі слова. Причому вимовляємо ми їх по декілька разів на день і часто бездумно.

Ми просимо Бога, щоб Він простив нам провини, так само як ми прощаємо кривдників наших. А якщо ми не прощаємо своїх ближніх? То і Господь не простить нас.

Для того, щоб молитва наша була почута Богом, необхідно, щоб ми, хоча б у своїй душі, примирилися з ближніми.

Для того, щоб молитва наша була почута Богом, необхідно, щоб ми, хоча б у своїй душі, примирилися з ближніми.

Щоб щиро, від усього серця, пробачили нанесені нам людьми образи, та попросили пробачення за образи, які заподіяли ми. Щоб в нашому серці не залишалося прихованого озлоблення та недоброзичливості до цих людей. Лише тоді ми можемо побожно й з увагою стати на молитву.

Немилосердя до ближніх

Господь часто не посилає своїх благодіянь тільки тому, що ми не вміємо робити їх іншим.

Господь часто не посилає своїх благодіянь тільки тому, що ми не вміємо робити їх іншим.

Згадаймо, чи часто ми звертаємо увагу на прохання навколишніх людей?

У тому й річ, що ми, егоїстично замикаємося тільки на своїх потребах, часто не помічаємо біль у очах іншої людини, яка чекає від нас допомоги.

Святитель Іоанн Златоуст каже: «Що ти сподіваєшся на те, що Бог дасть тобі те, що ти просиш, якщо ти не дав своєму ближньому?». Справді, яке право ми маємо звертатися до Бога з проханнями про допомогу, якщо не навчилися надавати її іншим.

Бажання отримати те, про що просимо, без праці

Іноді ті, хто звертається до Бога з молитовними проханнями, поводяться як примхливі діти, вимагаючи негайно подати те, про що просять, причому без докладання зусиль.

Є така приказка: «Молися так, наче все залежить тільки від Бога. Роби так, наче все залежить тільки від тебе».

Молися так, наче все залежить тільки від Бога. Роби так, наче все залежить тільки від тебе.

Господь завжди готовий виконати наші прохання, але річ у нас: чи готові ми докласти власних зусиль для того, щоб отримати бажане? Він хоче допомогти нам, дати Свою благодать, а ми просимо зробити все за нас.

Преподобний авва Дорофей міркує про це так: «Якщо ти просиш насіння для свого поля, то удобри насамперед поле до прийняття насіння». Ми маємо не тільки просити, а й бути готовими отримати те, що просимо.

Коли наше прохання не корисне для порятунку

Те, про що ми просимо Бога, не завжди буває на користь. Господь як люблячий Батько бажає кожній людині спасіння й вічного блаженства, а не миттєвої втіхи.

Наприклад, ми просимо у Господа успіху в земних справах, щоб і в навчанні, і в бізнесі, і в сім’ї все складалося найкращим чином.

Господь, який все бачить, якщо знає, що все те призведе до руйнівних наслідків, зволікає виконувати таке прохання.

Господь, який все бачить, якщо знає, що все те призведе до руйнівних наслідків, зволікає виконувати таке прохання.

Це не означає, що успіх, слава і багатство є гріховними, ні. Але такими є наше ставлення до них.

Рідко можна зустріти людину, яка б не прив’язувалася до грошей, не підносилася б у славі, а в успіху не забувала б про те, що це дар Божий, а не її заслуга.

Ось чому, коли ми просимо матеріальних благ, наша молитва залишається безплідною. Адже Господь вчить: «Шукайте ж найперше Царства Божого й правди Його, а все це додасться вам».

Господь хоче переконатися у твердості нашого прохання

Тривалість прохання свідчить про ступінь нашого бажання. Недарма сказано: «Довготерпіть у молитвах».

Тривалість прохання свідчить про ступінь нашого бажання. Недарма сказано: «Довготерпіть у молитвах».

З Євангелія ми знаємо, що розслаблений чекав зцілення біля купальні 38 років, зігнута жінка – 18 років, а кровоточива – 12 років.

Нерідко після старанної молитви людина думає: «Чи потрібно мені це насправді?» Бо дух, який молиться, не тільки сходить до неба, а й спускається в глибини серця. Людина, увійшовши в молитовний стан, крім звичних зовнішніх бажань, починає відчувати більш значні потреби – духовні.

Господь випробовує в терпінні, щоб дати більше, аніж ми просимо

«Якщо людина щиро молить і не отримує того, що просить – значить Господь готує їй більше та краще, ніж вона просить», – втішає нас святитель Іоанн Златоуст. Часто Господь не виконує наших прохань, щоб дарувати нам ще більше, винагородивши за терпіння[mfn](Інн. 20:29)[/mfn].

Людина здатна розвиватися, коли вона долає труднощі. У духовному житті та ж сама закономірність.

Людина здатна розвиватися, коли вона долає труднощі. У духовному житті та ж сама закономірність.

Наприклад, ми просимо про здоров’я важко хворої людини, а Бог не зцілює її. Однак через хворобу чи земну кончину приводить до Себе її близьких і спасає хворого за їхніми молитвами.

Деякі подвижники не просили Бога про звільнення від хвороб, вони бажали великих вінців у Царстві Небесному.

Водночас можна сказати, що молитва ніколи не буває нерозділеною. За словами преподобного Іоанна Ліствичника, саме перебування в молитві є вже здобуттям. Адже в молитві ми відновлюємо зв’язок з Господом і перебуваємо безперестанно в поєднанні з Ним».

Господь обов’язково чує ту молитву, яка йде від чистого та люблячого серця. Однак, якщо Він і зволікає виконати наше прохання, ми не повинні журитися й ображатися. Адже Всевидячий Творець абсолютно точно завжди знає, що і коли нам потрібно для спасіння.

Свящ. N.

Джерело

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)

Wayfarer

Wayfarer

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
1 Коментар
Старіші
Новіші Найпопулярніші
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
trackback
Пам'ять семи мучеників: Орентія, Фарнакія, Єроса, Фірмоса, Фірміна, Кіріака та Лонгіна
18 днів тому

[…] братами сповідував християнську віру, звернувся в молитві до Істинного Бога і з Божою допомогою подолав Марофа, […]

Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x