День упокорення Святої Трійці перед людиною

На 50-й день після Пасхи Православна Церква відзначає День Святої Трійці – П’ятидесятниці.

Під час Божественної літургії цього дня читається наступний євангельський уривок: “В останній же великий день свята стояв Іісус і голосно говорив: хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є. Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої.

Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його; бо ще не було на них Духа Святого, оскільки Іісус ще не був прославлений.

Багато ж з народу, почувши ці слова, говорили: Він воістину пророк. Інші говорили: Це Христос. А ще інші казали: хіба з Галилеї Христос прийде? Чи не сказано в Писанні, що Христос прийде з роду Давида та з Вифлеєма, з того міста, звідки був Давид?

Отже, виникла в народі через Нього незгода. Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук. І слуги повернулися до первосвященників і фарисеїв; і дорікали їм: чому не привели Його?

Слуги відповіли: ніколи не говорила людина так, як Цей Чоловік. Фарисеї ж сказали їм: невже і ви спокусилися? Хіба увірував у Нього хтось з начальників або з фарисеїв? Але цей народ, що не знає закону, проклятий він.

Никодим, один із них, який приходив до Нього вночі, говорить їм: хіба закон наш судить людину, якщо раніше не вислухають її і не дізнаються, що вона робить? На це сказали йому: чи й ти не з Галилеї? Роздивись і побачиш, що пророк з Галилеї не приходить. Іісус знову говорив до народу, кажучи: Я – Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя”. ¹Інн. 7:37-52; 8:12

______________________________________________________________________________________

Свято Трійці – це День народження Церкви через благодатне зішесття Духа Святого. У цьому дні для нас відкривається та нескінченна Божественна любов до людини, Його милість до всіх нас.

Ми говоримо про те, що применшення Божества відбулося в особі Сина Божого, коли нескінченний, непізнанний, безсмертний, Всемогутній, Всюдисущий Бог став Людиною на землі. Не просто Людиною, а беззахисною маленькою Істотою, Яка переймає на себе увесь удар зла, увесь удар смерті та гріха. І перемагає його Своєю смертю.

Ми говоримо про применшення. Але ми можемо також говорити про те, як упокорюється перед людиною вся Свята Трійця. Як упокорюється Бог Отець, коли віддає Свого Сина в жертву людству.

У цьому сенсі ми згадуємо Авраама, прабатька нашого, який йде на гору Моріа та веде з собою Ісаака на заклання. Бо якраз це є образ, який потім нам був показаний, коли Бог Отець віддав Свого Сина. Це применшення Батьківське. Це применшення Синівське.

Тут ми бачимо, як Дух Святий применшує себе. Він сходить вниз. Адже насправді це ж для нас, для людей, на жаль, для занепалих істот, властиво увесь час падати, увесь час тягнутися до землі. Увесь час спрямовувати свій погляд вниз, жити земним.

Але заради того, щоб ми прагнули вгору, Дух Святий сходить вниз. Дух Святий підпорядковує себе законам цього світу, законам тяжіння, законам зіпсованості. За якими все, що не кинеш вгору, обов’язково впаде вниз. Усе земне прагне вниз, але ніяк не вгору. Окрім вогню, який увесь час прагне вгору.

І Дух Святий сходить, умаляється до нас, щоб ми Його пізнали особисто. Упокорюється, щоб ми Його прийняли, з Ним з’єдналися. Щоб Ним наситилися, наповнилися, запалилися, як запалилися апостоли цими язиками полум’я в день Зішесття Святого Духа, у день П’ятидесятниці. Щоб і ми цим вогнем прямували вгору, щоб Він нас зводив до Свого Отця Небесного та до втіленого Сина Божого.

Тому цей день для нас – завжди той самий, завжди дуже новий. Завжди відповідний дню святої П’ятидесятниці, яка здійснилася 2000 років тому. І тому актуальний нашому існуванню, нашому сьогоденню. Бо Христос “учора й сьогодні й навіки Той же” ²(Євр. 13:8). Так само, як і Церква Христова.

Протоієрей Олексій Умінський

(Не пропустіть нові публікації в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)