Різдво Христове

В історії людства немає більшої та радіснішої події, ніж пришестя у світ і втілення Сина Божого. Це є справа нескінченної любові Бога Отця, Який “так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне“.

Втілення Сина Божого від Діви Марії докорінно змінило світ на краще: воно дало людям новий образ думок, ушляхетнило їхні устої, спрямувало в нове русло світові події. Воно принесло людям сили боротися з гріхом, примирило з Богом, усиновило людей Отцю та відродило усе їхнє єство.

Воно влило в вітхий людський організм струмінь Божественного життя і цим принесло людям вічне життя. З цих причин втілення Сина Божого опинилося в самісінькому центрі світових подій і від нього ведеться літочислення – до і після Різдва Христового. Святкування ж Різдва Христового стало радісним святом віруючого людства.

ПОДІЯ РІЗДВА ХРИСТОВОГО

Перед різдвом Іісуса Христа було загальне очікування Спасителя. Юдеї чекали Його пришестя на підставі пророцтв; язичники, бідуючи від безвір’я та загальної розбещеності устоїв, також із нетерпінням чекали Спасителя.

Усі пророцтва відносно часу втілення Сина Божого виконалися. Патріарх Яків передбачив, що Спаситель прийде тоді, коли відійде скіпетр від Іуди ¹(Бут. 49:10).

Святий Даниїл передбачив, що Царство Месії настане через 490 років після виходу веління про відновлення Єрусалиму, у період могутнього язичницького царства, яке буде міцне, як залізо²(Дан. 9:24-27).

Іісус Христос народився вночі, коли у Вифлеємі й околицях його усі занурені були в глибокий сон. Не спали тільки пастухи, які в полі стерегли довірене ним стадо. До цих скромних людей, трудящих і обтяжених, з’являється Ангел із радісною звісткою про народження Спасителя світу.

Променисте світло, що оточувало Ангела серед нічного мороку, налякало пастухів. Але Ангел негайно заспокоїв їх, сказавши: “Не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь“. Цими словами Ангел дав зрозуміти їм істинне призначення Месії, що прийшов не для одних євреїв, але для усіх людей, бо “радість буде всім людям”, які приймуть Його як Спасителя.

Ангел пояснив пастухам, що вони знайдуть Христа Господа, що народився, в пеленах в яслах. Але чому ж Ангел не сповістив про народження Христа старійшинам юдейським, книжникам і фарисеям і не призвав також їх до поклоніння Божественному Немовляті?

Бо ці “сліпі вожді сліпих” перестали розуміти істинний сенс пророцтв про Месію й через виняткову юдейську гордовитість уявляли, що обіцяний для них Спаситель з’явиться в повному блиску величного царя-завойовника та підкорить увесь світ. Скромний проповідник миру і любові до ворогів для них був неприйнятним.

Пастухи не сумнівалися, що Ангел посланий до них від Бога, і тому удостоїлися чути урочистий небесний гімн: “Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!” Ангели славлять Бога, Який послав людям Спасителя, бо з того часу відновлюється світ совісті і усувається ворожнеча між небом і землею, що виникла внаслідок гріха.

Ангели віддалилися, а пастухи поспіхом вирушили у Вифлеєм і знайшли Немовля, що лежить в яслах, і перші вклонилися Йому.

Вони розповіли Марії і Йосифу про ту подію, яка привела їх до колиски Христової, розповідали вони про те ж іншим, і всі дивувалися їхній розповіді. “А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм“, тобто Вона запам’ятала усе почуте. Євангеліст Лука, що описує благовістя Архангела Гавриїла, народження Христове ³(Лк. 2 роз.), та інші події, що стосуються Діви Марії, очевидно, писав з Її слів.

На восьмий день було звершено обрізання Немовляти, як це наказано законом Мойсеєвим. Ймовірно, незабаром після Різдва Святе Сімейство переселилося з печери в будинок, оскільки більшість прибульців у Вифлеєм після перепису не мало потреби залишатися там.

ПОКЛОНІННЯ ВОЛХВІВ

Подальша Євангельська розповідь про поклоніння волхвів ⁴(Мф. 2 роз.) дуже повчальна. Це передусім розповідь про “епіфанію,” або з’явлення Христа язичникам.

Ще Йосиф і Пресвята Мати Божа з Немовлям Іісусом залишалися у Вифлеємі, як із далекої країни зі сходу (з Персії або Вавилонії) прийшли в Єрусалим волхви.

Волхвами, або мудрецями, називалися вчені люди, що займалися спостереженням і вивченням зірок.

У той час люди вірили, що при народженні великої людини з’являється на небі нова зірка. Багато язичників у межах Персії, навчених юдеями із розсіяння, знали про приход у світ Месії – Великого Царя Ізраїльського.

Від євреїв вони могли знати наступне пророцтво Валаама відносно Месії: “Бачу Його, але нині ще немає; бачу Його, але не близько. Сходить зірка від Якова і постає жезл від Ізраїля, і вражає князів Моава” ⁵(Числа 24:17).

Тут “Моав” – уособлення ворогів Месії. Персидські волхви чекали, що коли народиться обіцяний Цар, то на небі з’явиться нова зірка.

Хоча Валаамове пророцтво говорило про зірку в духовному сенсі, але Господь, по милості Своїй, щоб привести язичників до віри, дав на небі знамення у вигляді появи надзвичайної зірки. Побачивши її, волхви зрозуміли, що очікуваний Цар народився.

Після тривалої та далекої подорожі вони, нарешті, дійшли до столиці юдейського царства Єрусалиму і стали запитувати: “Де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому“. Ці слова таких видних незнайомців сколихнули багатьох жителів Єрусалиму, й особливо царя Ірода, якому негайно доповіли про прибуття загадкових східних учених.

З перших днів панування хитким був Іродів трон. Народ його ненавидів, вважаючи його узурпатором  престолу Давида й тираном, і гребував ним, як язичником.

Останні роки життя Ірода ускладнилися ще особистими негараздами та кривавими розправами. Він став украй підозрілим і з найменшого приводу страчував своїх справжніх і уявних ворогів. З цієї причини загинуло декілька дітей Ірода й навіть його дружина, яку він раніше шалено любив.

Хворий і старий, Ірод тепер жив у своєму новому палаці на Сионі. Почувши про Царя, що народився, Він особливо захвилювався, боячись, як би люди не скористалися його старістю, щоб відняти в нього владу та передати її новонародженому Цареві.

Щоб з’ясувати, хто ж цей новий претендент на його престол, Ірод зібрав до себе всіх священників і книжників, – людей, що добре знали книги Священного Писання, і запитав їх: “Де мав би народитися Христос?”

Вони відповіли: “У Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком Михеєм”. Тоді Ірод таємно призвав до себе волхвів, вивідав у них час появи зірки й послав їх у Вифлеєм.

Прикидаючись благочестивим, хитрий Ірод сказав їм: “Підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому“. Насправді ж Ірод збирався скористатися їхнім повідомленням, щоб вбити Немовля.

Волхви, вислухавши царя Ірода і нічого не підозрюючи, пішли у Вифлеем. І от знову та зірка, яку вони бачили раніше на сході, з’явилася на небі і, рухаючись небом, йшла перед ними, вказуючи їм шлях. У Вифлеемі зірка зупинилася над тим місцем, де знаходилося Немовля Іісус.

Волхви увійшли до будинку і побачили Немовля Іісуса з Матір’ю Його. Вони вклонилися Йому до землі й піднесли Йому дари (подарунки) свої: золото, ладан і смирну (дорогоцінне благовонне масло).

У подарунках волхвів можна бачити наступне символічне значення. Золото вони принесли Йому, як Царю (у вигляді данини або податку), ладан, як Богові (бо ладан вживається при богослужінні), а смирну, як Людині, яка повинна померти (бо в той час померлих помазували маслами, змішаними з благовонною смирною).

Вклонившись усіма очікуваному Цареві, волхви збиралися було наступного дня повернутися в Єрусалим до Ірода. Але Ангел, з’явившись для них уві сні, відкрив їм підступні Іродові наміри та повелів повернутися у свою країну, узявши інший шлях, що не проходить біля Єрусалиму.

У розповіді про Різдво Христове ще чудовим є те, що першими вклонилися народженому Спасителеві пастухи, істинні діти природи, які могли відкрити перед Ним тільки скарбницю свого серця, повного простоти, віри та упокорювання.

Вже значно пізніше прийшли волхви зі сходу, насичені вченою мудрістю, що поклали перед Богонемовлям разом із благоговійною радістю золото, ладан і смирну. Вони повинні були здолати довгий шлях перш, ніж досягли Іудеї і навіть, знаходячись вже в Єрусалимі, не відразу могли знайти місця народження Царя Юдейського.

Чи не свідчить це про те, що і простота серця, і глибока добросовісна ученість однаково ведуть до Христа. Але перший шлях прямий, коротший і вірніший за другий.

Пастухами керували безпосередньо Ангели, а волхви “вчилися” від безсловесної зірки і через Ірода від книжників і старців юдейських. Не без утруднень і небезпек досягли вони бажаної мети і не чули небесної гармонії, що прозвучала над землею, – “Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!” (думка Митрополита Анастасія).

Єпископ Олександр (Мілеант). Нотатки

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)