Пам’ять мучеників Євстохія, Гаія, Провія, Лоллія, Урвана

Мучеників святих пам’ять – Євстохія, Гаія, Провія, Лоллія, Урвана та інших із ними – Православна Церква вшановує 23 червня/6 липня.

Слухайте слово Господнє, діти Ізраїля, бо в Господа суд із мешканцями краю: нема бо правди, ані милосердя, ні знання Бога в краю.
Невірні клятьби, брехні, душогубства, крадіж та перелюби! Прорвано перепони, кров ллється без упину!
Ось чому край сумує, і кожний, хто живе в ньому, знемагає разом із звіром у полі й птахом у небі, ба й риба в морі гине.
(Книга Пророка Осії 4:1-3)

Горе серцю байдужому, бо, не мавши віри, буде воно беззахисне.
(Ісус Син Сираха 2:13)

Святі мученики Євстохій, Гаій, Провій, Лоллій, Урван та інші постраждали за Христа під час гонінь у роки правління імператора Максиміана (286–310).

Святий Євстохій був язичницьким жерцем, але, бачачи непереборну мужність християнських мучеників і чудеса, які вони чинили, навернувся до Христа.

Він прийшов до Антіохійського єпископа Євдоксія, прийняв від нього Святе Хрещення та був висвячений у сан пресвітера.

У місті Лістрі святий Євстохій навернув на шлях спасіння свого племінника Гаія та всіх домашніх його, зокрема отроків Провія, Лоллія та Урвана.

Євстохія схопили воїни імператора й привели на суд. Катування не похитнуло його віри, і тоді Святого відправили в галатійське місто Анкіру до правителя Агрипина.

З ним відправили і новонаверненого Гаія з родиною. Усіх їх, включно з жінками і немовлятами, піддали жорстоким тортурам, але мученики не зреклися Христа та були обезголовлені.

“Будьте, отже, брати, довготерпеливі, аж до Господнього приходу. Ось хлібороб чекає терпеливо на дорогоцінний плід землі аж до дощів осінних та весняних. Терпіть і ви, скріпіть ваші серця, бо Господній прихід близький. Не скаржтеся один на одного, брати, щоб вас не суджено. Ось суддя стоїть перед дверима. Візьміте, брати, за приклад страждання і довготерпіння пророків, які говорили іменем Господнім. Глядіть: ми називаємо блаженними тих, що страждання зносять. Ви чули про страждання Іова, і знаєте, як Господь завершив те, – Господь бо повний співчуття і милосердя”.¹

Слава Богу навіки. Амінь.

(Ще публікації – в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)